Прогулянка містом стає дедалі частіше випробуванням, аніж відпочинком від рутини. Цьому сприяє неефективне планування міст, де на першому місці не люди, а масштабна урбанізація з пріоритетом на авто та висотну забудову. Наслідок цього – знищення зелених зон, парків, відпочинкових просторів.
Чому це погано? Пояснюємо
Зелені зони утворюють для людей місце спокою. Вони дозволяють на мить забути про швидкий ритм міста і відпочити. Недарма багатьом людям хочеться виїхати за місто, що співзвучне з: відпочинком ментально. Зелені насадження сприяють зниженню шуму, особливо поблизу автодоріг та залізничних колій, покращують якість повітря та допомагають місту з поглинанням води під час тривалих дощів. Це також позитивно впливає на емоційний стан мешканців. Чому жителі мегаполісів повинні бути позбавлені цього?
Практична перевага озеленення – очевидна. Але не слід забувати про естетичну. Порівняйте:
Фото: Ілля Федунь
Це оглядовий майданчик у парку ім. Гришка на Видубицький монастир: перлина Києва. Позаду монастиря – зіпсований пейзаж лівого берега через висотну забудову. Контраст, якого краще уникати.
Фото Києво-Печерської лаври, де зелень тісно взаємодіє із забудовою:
Фото: ua-region.com.ua
Як покращити ситуацію? На прикладі української столиці.
1) Проєктувати вулиці для пішоходів, а не для авто!
Київ – місто автівок, яких стає тільки більше. Вони утворюють затори на дорогах, створюючи перешкоду киянам на шляху до роботи/навчання. Але головна проблема – це місце для паркування авто. Паркувальних майданчиків бракує, через що автівки опиняються на газонах та тротуарах. Цим вони заважають пішоходам вільно пересуватися містом. Виходом може слугувати мережа платних багаторівневих парковок. Додатково слід зробити жорсткіший контроль за недотримання умов паркування.
Переваги:
1) Кияни будуть пріоритетніше використовувати громадський транспорт, бо це буде значно вигідніше. Не треба платити кошти за паркування авто. Частково вулиці вдасться розвантажити.
2) Зменшиться кількість стихійних паркувань на зелених зонах. Це покращить вигляд вулиць та безпеку мешканців.
3) Повітря у Києві матиме менший рівень загазованості. Кияни не будуть боятися відчиняти вікна через шум та гази, які до них потрапляють від дорожніх магістралей.
2) Парки та сади – не для забудови!
Київ історично має прекрасні природні парки зі своїм особливим колоритом. Вище згаданий ботанічний сад ім. Гришка, ботанічний сад ім. Фоміна, чи для любителів азійського стилю парк “Кіото” – це ще не весь перелік. У ці місця кияни приходять, щоб відпочити, погуляти чи вигуляти собаку. Без них складно уявити життя столиці. Навіть за таких умов ці місця в небезпеці, через загрозу забудови житловими комплексами.
За останні 10 років у Києві було знищено забудовниками понад 700 га київських парків. За останні 4 роки темпи зросли у 3 рази.
Під гарячу руку потрапили:
“Парк Нивки”, “Троєщинські луки”, “Урочище Церковщина”, “Лиса гора”, “парк “Бабин Яр”, “Протасів Яр” тощо. Забудовники зазіхали, чи зазіхають на територію цих заповідників. По окремих справах ще досі тривають суди через видання незаконних дозволів на забудову місцевості, – зазначають у Київському еколого-культурному центрі у Facebook.
Слід створити на законодавчому рівні захист від недобросовісних забудовників. Це допоможе зберегти природні заповідники для киян. Екологічні організації та небайдужі мешканці над цим вже працюють.
3) Впровадити екоосвіту для кожної громади!
Щоб боротися з проблемою – потрібно знати про неї більше, і щоб у цьому брала участь велика кількість вмотивованих людей. Варто підтримувати програму екологічної освіти у ВНЗ та школах. Також стимулювати проведення громадських ініціатив: публічні екорейтинги для кожної громади окремо, які дозволять бачити статистику покращень у регіоні, проведення прибирань на громадських засадах тощо. Слід налагодити систему моніторигу якості повітря та води: відображати їх у вигляді кольорових зон. Це дозволить більш глибоко розуміти причинно-наслідкові зв’язки та миттєво реагувати на них.
Підсумок:
Парки та зелені зони – ключ до розвитку великих міст.
Насадження відіграють важливу роль у збереженні природного екологічного балансу в міських умовах. Для збереження якості життя необхідно поступово збільшувати кількість зелених зон, парків та інших місць відпочинку. Для щільної міської забудови – можна використовувати насадження на верхівках дахів, створюючи затишок прямо у помешканні, але це можливо зробити не всюди. Паралельно зменшувати кількість автотранспорту на противагу пішоходам, звільняючи пішоходів від постійного тиску. Місто – наш пазл, і лише нам робити їх кращими і зеленішими.
Як писала ЕкоПолітика раніше, у Києві медіа викрили маніпуляцію місцевої влади щодо озеленення.
