Спеціалісти поставили під сумнів ефективність щорічних кліматичних самітів ООН, зокрема, через дуже повільний прогрес, обумовлений необхідністю досягнення консенсусу, та сфокусованість на процесі, а не на реальних діях.
Про критику формату COP та можливі альтернативи для розв'язання кліматичних питань пише Euronews.
Прірва між історичною метою обмежити глобальне потепління до 1,5°C, яку встановлювала Паризька кліматична угода, і нинішньою реальністю, коли світ стрімко наближається до вдвічі вищого показника, призвела до того, що багато людей розчарувалися у щорічних кліматичних конференціях ООН.
Деякі експерти порушують питання, чи є кліматичні саміти найкращим майданчиком або найкращим чином організованими для реалізації необхідного масштабу дій.
"Я просто хотів би, щоб більше країн і більша частина громадянського суспільства зробили крок назад і дійсно уважно подивилися, чи дасть це те, що нам потрібно", – говорить Ентоні Берк, професор екологічної політики.
Хоча COP залишається важливим, багато хто вважає, що потрібні інші ініціативи, зокрема локальні або регіональні, для швидшої дії.
Ось основні міркування “за” та “проти” конференції ООН з питань клімату, про які говорять експерти.
Аргументи "за":
- Міжнародний консенсус.
COP залучає всі 197 країн-підписантів Паризької угоди, що дає можливість ухвалювати рішення з унікальною легітимністю.
- Рівноправність у голосуванні.
Країни, незалежно від розміру або економічної потужності, мають однаковий голос, що дає можливість малим острівним державам впливати на результати.
"Хоча це і розчаровує, я зазвичай кажу людям, що це дійсно єдиний процес, який ми маємо. Що ми можемо сказати своє вагоме слово і не відчувати, що нас відкинуть в сторону", – говорить Міхай Робертсон, старший перемовник з питань фінансів Альянсу малих острівних держав (AOSIS).
- Підписання важливих угод.
COP допомогла укласти ключові міжнародні угоди, як-от Паризька угода, і створити фонди, такі як фонд втрат і збитків для кліматично вразливих країн.
- Міжнародна співпраця.
Без таких конференцій глобальна співпраця могла б бути ще більш фрагментованою, що суттєво ускладнило б боротьбу з кліматичними змінами.
- Нагляд і тиск.
Згідно з Паризькою угодою, країни повинні кожні 5 років проводити глобальний аналіз і звітувати про свій прогрес у досягненні цілей зі скорочення викидів парникових газів. За словами професора Берка, це чудова можливість для тиску з боку колег та аналізу, але звіт за 2023 рік показав, що світ не достатньо добре впорався із завданням на рівні 1,5°C.
Аргументи "проти":
- Повільність процесу.
Вимога досягнення консенсусу гальмує прийняття рішень, оскільки процес залежить від найменш зацікавлених або найповільніших учасників.
"Це, як правило, розчаровує, тому що [...] доводиться рухатися в темпі найповільнішої людини", – говорить Робертсон.
- Надмірний вплив лобістів.
Велика кількість представників індустрії викопного палива (рекорд на COP28 — 2456 лобістів) знижує ефективність конференцій.
- Фокус на процесі, а не на дії.
Багато часу витрачається на встановлення правил та процедур, а не на конкретні дії та результати.
"Це якби уряд сказав своїм громадянам, коли і як саме заповнювати податкові декларації, але залишив їм самим вирішувати, скільки податків, якщо такі є, вони будуть платити", – наводить аналогію колишній британський дипломат Саймон Шарп.
За його словами, як результат, ми бачимо систему односторонніх дій, замасковану під багатосторонній процес, тому співпраця є неефективною.
- Низька відповідальність.
Система, де країни самостійно визначають свої кліматичні цілі, не гарантує реальних зобов'язань чи дій.
- Альтернативні моделі можуть бути ефективнішими.
Багато експертів вважають, що менші угоди, зосереджені на конкретних секторах – від сільського господарства до вугільної та лісової промисловості, могли б бути більш результативними.
- Нерівномірний прогрес.
Розвинені країни часто не надають необхідної підтримки країнам, які найбільше страждають від кліматичних змін, що викликає розчарування.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, нова глобальна мета кліматичного фінансування буде центральною темою кліматичного саміту COP29. Також ми розповідали про плани та очікування Міндовкілля щодо кліматичної конференції ООН 2024 року.
