Давайте коротко спробуємо розібратись, що відбулося.
- Сама резолюція ПАРЄ "Вплив збройних конфліктів на довкілля" дійсно дуже важлива. Вона визнає необхідність:
- визначення поняття екоциду як у національному законодавстві, так і в міжнародному праві;
- внесення змін до Римського статуту, щоб додати екоцид як новий злочин;
- захисту територій, де розташовані атомні електростанції, об’єкти критичної інфраструктури.
- Кодифікація (систематизація) поняття екоциду все ще знаходиться на стадії розробки. Його потрібно чітко виписати і затвердити на багатьох рівнях. Займаються цим вже кілька років, зокрема, фундація Stop Ecocide.
Ініціатива була започаткована 2020 року з нагоди 75-річчя відкриття Нюрнберзького трибуналу щодо воєнних злочинів Німеччини під час Другої світової війни.
- Римський статут – це договір Міжнародного кримінального суду. Зрозуміло, що ПАРЄ ніяких змін самостійно туди вносити не може. Наразі Статут визначає 4 види злочинів: злочини геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини агресії.
Шкода довкіллю належить до воєнних злочинів, однак формулювання, подане у статті 8, – не має чіткої правової визначеності та складне для доведення у суді. Крім того, серйозна шкода довкіллю, завдана у мирний час, не прописана у документі взагалі.
Тому зміни до Римського статуту вкрай необхідні саме з додаванням екоциду як окремого виду злочину.
До речі, світ знає прецедент покарання агресора за шкоду довкіллю. У 1991 році була створена Компенсаційна комісія ООН, яка розглядала екологічні збитки, завдані Кувейту через іракське вторгнення. Постраждала сторона хотіла 80 млрд доларів. Комісія задовольнила вимоги частково, зобов’язавши виплатити 5 млрд.
На жаль, зараз говорити про щось подібне важко. ООН перетворилося на організацію, яка подекуди не в змозі вирішити навіть гуманітарні питання. А країна-агресор має там право вето.
Тим більше значення має рішення ПАРЄ, яка висловила свою позицію дуже чітко.
Прийняття Резолюції – суттєвий крок на шляху до удосконалення міжнародних та національних правових механізмів захисту довкілля. У майбутньому це обов’язково допоможе нам притягнути винних за знищення української природи до відповідальності.
Але очікувати на швидкі рішення не варто.
