У багатьох наших клієнтів є цілі по декарбонізації, тому їм важливо знати, що ми робимо в цьому напрямку. Зараз ми завершуємо розробку нашої Стратегії декарбонізації і зосереджуємося на довгострокових цілях сталого розвитку.
Після запуску Інтерпайп Сталі ми посіли провідні позиції серед європейських заводів по показнику прямих викидів СО2, що є нашою перевагою. Однак ми не є еталоном за непрямими викидами, т.зв. "вуглецевий слід", через те, що купуємо велику частку електроенергії, одержуваної з викопних видів палива. За цим показником Україна поступається іншим країнам Європи.
Якої допомоги бізнес очікує від держави
Болючою проблемою є дефіцит металобрухту в Україні, а він є критично важливою сировиною для декарбонізації металургії. У всіх технологіях виплавки сталі лом застосовується для зменшення викидів CO2. Одна тонна переробленого металобрухту економить 1,4 т залізної руди і 740 кг вугілля, дозволяючи скоротити викиди СО2 на 60%. Ось чому в усьому світі спостерігається сильний дефіцит брухту чорних металів.
Зараз в Україні майже 95% сталі виробляється за мартенівською і киснево-конверторною технологією, а на електродугові печі припадає менш як 5%. При цьому і мартенівська, і доменна печі генерують великі обсяги парникових газів - 2500 і 2000 кг СО2 на 1 тонну сталі відповідно. Однак активне закриття мартенівських печей і перехід на електродугові неможливе без металобрухту, тому Україні не вдасться досягти цілей щодо декарбонізації без заборони його експорту.
Ще одна проблема - відсутність у промисловості достатнього доступу до низьковуглецевої і "зеленої" електроенергії, зокрема атомної і енергії з відновлюваних джерел, за конкурентними цінами. Необхідну кількість електроенергії АЕС ми купити не можемо, а ціни на е е з ВДЕ в Україні набагато вищі, ніж в ЄС. В цьому ми потребуємо допомоги від держави. Тому темпи декарбонізації в Україні залежать не тільки від бізнесу, але і від держави.
