Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) стверджує, що глобальні інвестиції в електромережі повинні досягти $820 мільярдів на рік до 2030 року, щоб стати на шлях обмеження глобального потепління до 1,5° за Цельсієм.
В багатьох випадках побудова мережі, яка зможе приймати всі потужності, може бути дорожчою, ніж вартість самих “зелених” електростанцій, повідомляє Bloomberg.
Розширення “зелених” технологій до рівня, необхідного для запобігання найгіршим наслідкам зміни клімату, потребуватиме мережі, побудованої для максимального використання відновлюваної енергії. І хоча на етапі виробництва сонячна та вітрова енергія вже значно дешевша за викопне паливо, прогнози щодо їх зростаючої доступності часто не включають очікувану вартість мережевої інфраструктури, тобто кабелів.
Наприклад, Великобританія має намір побудувати до 2030 року аж 50 ГВт офшорної вітроелектростанції, що більш ніж втричі збільшить поточну потужність. У липні 2022 року енергомережа країни оприлюднила план на 54 мільярди фунтів стерлінгів, який передбачає фактичне використання всіх морських вітрових потужностей. Половина цих коштів піде на будівництво інфраструктури, щоб з’єднати турбіни, розташовані за сотні миль у морі, а решта – на те, щоб нове джерело живлення досягало споживачів.
Китай також планує значні інвестиції, $350 мільярдів до 2025 року, на модернізацію мережі для збільшення передачі відновлюваної енергії.
В матеріалі зазначили, що США потрібно буде витратити $200 мільярдів на кабелі, щоб досягти кліматичних цілей до 2030 року, тоді як вони витрачають близько $360 мільярдів доларів на виробництво чистої електроенергії.
"Побудова мережі є важливим інструментом для полегшення декарбонізації, — сказав Вілл Горман, дослідник Національної лабораторії Лоуренса Берклі. – Передача буде ключовою частиною головоломки, коли говорити про високе проникнення відновлюваних джерел енергії в мережу".
Так штат Техас у США розробив так звані "конкурентні зони відновлюваної енергії", щоб побудувати передачу, яка з’єднала б деякі з найкращих вітрових ресурсів штату з населеними пунктами, які цього потребували. У результаті Техас став одним із найбільших у світі джерел енергії вітру. Якби це була країна, держава мала б п'ятий за величиною флот вітрових електростанцій у світі.
Однак Техас є прикладом обмежень мереж. Штат не має зв’язків з енергетичними мережами в інших штатах, тобто не може експортувати чи імпортувати електроенергію.
“Цей недолік також підкреслює одну з найбільших перешкод для розширення мережі: пріоритети місцевих політиків і громад, – зазначили в матеріалі. – Лідери в Техасі не хочуть об'єднуватися з іншими мережами через федеральний нагляд, який буде побічним ефектом.”
У Великобританії населення узбережжя відмовляється від кабельної інфраструктури, необхідної для підведення електроенергії до берега поблизу них. Через це доведеться вибирати довший маршрут, щоб прокласти кабелі там, де немає людей.
“Один із найнадійніших способів скоротити викиди, споживання енергії та рахунки за електроенергію – електрифікувати якомога більшу частину нашої економіки, водночас очищаючи мережу. Все це, однак, критично залежить від того, чи більше не будемо ігнорувати саму мережу”, – підкреслили в повідомленні.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, Фінляндія, Швеція, Естонія, Латвія, Литва, Польща та Данія зобовʼязалися збільшити виробництво вітрової енергії в сім разів до 2030 року – з менш ніж 3 ГВт до 20 ГВт.
