Основні ризики при впровадженні системи торгівлі квотами (СТВ) на викиди парникових газів стосуються викликів, пов’язаних з війною, недостатньою скоординованістю етапів запуску, а також низькою фінансовою спроможністю бізнесу в теперішніх умовах.
Про це фахівці розповіли в коментарях для ЕкоПолітики.
Резюмувавши їхні відповіді, ми виділили такі основні проблеми та складнощі, які експерти бачать при запуску системи торгівлі викидами в Україні:
1. Впровадження СТВ в умовах воєнного періоду
Наразі українська економіка ослаблена війною, багато підприємств мають обмежений доступ до фінансових ресурсів та інвестицій.
“На сьогоднішній день українські підприємства стикаються з численними викликами, зокрема браком доступу до інвестицій і зруйнованою інфраструктурою. Без допомоги держави або міжнародних фінансових інституцій, реалізація цього плану може стати надзвичайно складною. Тому потрібна активна координація між державою, бізнесом та міжнародними партнерами для забезпечення успішного запуску повноцінної системи СТВ”, – впевнений генеральний директор Центру екології та розвитку нових технологій (ЦЕРН) Владислав Антипов.
Крім цього, руйнування інфраструктури та нестача ресурсів ускладнюють повноцінне функціонування системи моніторингу, звітності та верифікації (МЗВ), адже в умовах війни дуже проблематично отримати повні та достовірні дані про викиди. Саме тому більшість опитаних нами експертів наполягають на 3-річному періоді повноцінного функціонування МЗВ після припинення або скасування воєнного стану.
“Компанії Асоціації вважають, що пілотна фаза впровадження СТВ має початися з 2028 року, а повноцінна фаза застосування СТВ, починаючи з 2031 року, за умови, що мине щонайменше 3 роки після припинення або скасування воєнного стану та завершиться мінімум трирічний період після запуску пілотної фази”, – говорить менеджерка Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської бізнес асоціації (ЄБА) Вікторія Карпець.
Вона пояснила необхідність такого відтермінування тим, що для запуску СТВ необхідні конкретні розрахунки параметрів, зокрема встановлення лімітів викидів, підходів до визначення загального обсягу квот, правил їх розподілу та проведення аукціонів.
2. Відсутність скоординованості між етапами запуску
Проєкт запропонованого Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України Плану запуску СТВ передбачає різні етапи (відновлення МЗВ, запуск пілотної та повноцінної фази), але між ними немає чіткої координації. Про це, зокрема, сказала директорка департаменту зі сталого розвитку ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" Ольга Семків:
“Наразі в проєкті дещо бракує скоординованості між строками відновлення звітності в рамках національної МЗВ, пілотної та повноформатної фаз СТВ. Ці етапи мають бути послідовними та займати достатньо часу для адаптації установок до нових регуляторних реалій”, – зауважила вона.
За словами Вікторії Карпець, накладання етапів може спричинити затримки у прийнятті нормативних актів, тому важливо визначити, які з них мають бути ухвалені до старту пілотного етапу, а які можна доопрацьовувати поступово.
3. Низька готовність промисловості
Багато українських підприємств не мають точних даних про свої викиди або не готові фінансово до участі в ринку квот. Таку інформацію озвучив нашому виданню директор проєкту "Підтримка впровадження схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ) в Україні", GIZ Павло Масюков. Також він розповів про ризик протидії з боку підприємств.
“Деякі галузі можуть чинити опір впровадженню СТВ, щоб якомога довше уникати витрат на модернізацію. Важливо забезпечити ефективний діалог із бізнесом та передбачити механізми підтримки для найбільш вразливих секторів”, – говорить він.
Владислав Антипов теж назвав недостатню адаптацію бізнесу до швидких змін і можливе збільшення фінансового навантаження на підприємства одним із факторів ризику.
“Є також загроза, що деякі галузі можуть втратити конкурентоспроможність без додаткової підтримки”, – зауважив генеральний директор ЦЕРН.
На тому, що кожен з етапів запуску СТВ має займати достатньо часу для адаптації установок до нових регуляторних реалій, наголосила й Ольга Семків.
4. Невизначеність процесів комунікації
Про відсутність продуманого механізму участі бізнесу та чіткого розуміння, як будуть взаємодіяти інституції, залучені до створення СТВ, ЕкоПолітиці розповіла Вікторія Карпець.
“Водночас залишається невизначеним механізм участі бізнесу та кадрове забезпечення державних органів фахівцями у сфері СТВ. Також передбачається створення великої кількості інституцій, які братимуть участь у створенні СТВ, але відсутнє чітке розуміння механізмів взаємодії між ними”, – зазначила вона.
5. Необхідність постійної адаптації до стандартів ЄС
Одним із викликів створення СТВ в Україні, на думку Павла Масюкова, є постійна еволюція та зміна аналогічної системи в ЄС (EU ETS).
“Це означає, що дизайн української СТВ потребуватиме постійної адаптації до змін у законодавстві ЄС, щоб забезпечити відповідність європейським вимогам та інтеграцію з міжнародними ринками вуглецю”, – пояснює він.
Таким чином, потреба безперервної гармонізації із законодавством ЄС може суттєво ускладнити процес впровадження.
Нагадаємо, раніше ЕкоПолітика підготувала детальний матеріал про строки, виклики та перспективи впровадження СТВ в Україні.
