ЕкоПолітика разом з експертами проаналізувала оприлюднений Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України 20 листопада “План заходів щодо створення національної системи торгівлі квотами (СТВ) на викиди парникових газів”. Ми спробували розібратися, наскільки реальним для виконання є документ, як він буде реалізовуватись, та які ризики у собі несе.
Чому це важливо
Серед шести євроінтеграційних реформ у сфері довкілля, які передбачені Планом для Ukraine Facility на 2024-2027 рр., є реформа 3 – “Ринкові механізми ціноутворення на вуглець”.
Перелік індикаторів виконання цієї реформи має дві позиції:
- затвердження плану дій щодо створення національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів;
- відновлення обов’язкової системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (МЗВ).
Для першого індикатора встановлено дедлайн – І квартал 2025 року, для другого – ІІ квартал того ж року.
Результатом за першим індикатором вважатиметься прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження Плану заходів щодо створення національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів”.
Результатом за другим індикатором буде відновлення обов’язкової системи МЗВ.
“Створення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів є важливою частиною євроінтеграційних зобов’язань України. Це ключовий інструмент для досягнення кліматичних цілей у межах Паризької угоди та впровадження Європейського зеленого курсу”, – говорить генеральний директор Центру екології та розвитку нових технологій (ЦЕРН) Владислав Антипов.
На думку керівника проєкту "Підтримка впровадження схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ) в Україні", який виконує німецька урядова компанія Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, Павла Масюкова, запровадження СТВ може стати дієвим інструментом для стимулювання підприємств до впровадження чистих технологій і підвищення їхньої конкурентоспроможності на міжнародних ринках, насамперед європейських.
“Водночас реалізація цього плану потребує комплексного підходу, зокрема створення ефективної системи моніторингу та контролю, забезпечення прозорого розподілу квот, адаптації підприємств і залучення інвестицій у "зелені" технології”, – говорить експерт.
Який прогрес України у впровадженні цієї реформи
1. 20 листопада Міндовкілля оприлюднило проєкт розпорядження Кабінету Міністрів "Про затвердження Плану заходів щодо створення національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів". Згідно з ним, запуск пілотного етапу української СТВ стартує у 2028 році, а її повноцінне функціонування розпочнеться через 3 роки з дня припинення або скасування воєнного стану.
30 грудня 2024 року відомство у сфері довкілля оголосило про завершення процедури громадського обговорення та повідомило, що пропозиції та зауваження до проєкту розпорядження від громадськості не надходили.
“Реалістичність запропонованого міністерством плану залежить від багатьох чинників, серед яких найважливішими є наявність кваліфікованої команди фахівців, яка буде займатися створенням СТВ, достатнє фінансування для запуску системи, а також стабільна політична підтримка”, – говорить Владислав Антипов.
На його думку, успіх впровадження залежить також і від здатності адаптувати міжнародний досвід до українських реалій.
2. 21 листопада Верховна Рада прийняла за основу євроінтеграційний законопроєкт №12131 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів”. Він передбачає відновлення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів в Україні.
Фото: rbc.ua.
8 січня 2025 року парламент схвалив цей законопроєкт у другому читанні, а 29 січня президент Володимир Зеленський підписав зазначений документ. 1 лютого Закон №4187-IX “Про відновлення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів” набув чинності.
Тобто законотворці підтвердили готовність виконати встановлені європейськими партнерами індикатори.
Директорка департаменту зі сталого розвитку ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" Ольга Семків у своєму коментарі для ЕкоПолітики зауважила, що проєкт плану – це своєрідна дорожня карта перемовин в рамках Кластера 4 у процесі євроінтеграції України, яка демонструє готовність України працювати з одним із найскладніших інструментів екополітики ЄС, а саме впроваджувати схему торгівлі квотами на викиди парникових газів.
“Водночас, важливо усвідомлювати, що план – це орієнтир, а будь-які зобов’язання у рамках договору про приєднання України до ЄС мають зовсім іншу вагу. Тому, якщо є найменший сумнів у реалістичності виконання плану в заплановані строки, його слід відкоригувати відповідно до наявних ресурсів і стану справ, аби не створити безвихідних ситуацій в процесі перемовин”, – сказала вона.
Коли доцільно впроваджувати СТВ в умовах війни
Як ми вже зазначили вище, Міндовкілля пропонує запустити пілотний етап української СТВ у 2028 році, а повноцінне функціонування системи передбачається не раніше ніж через 3 роки з дня припинення або скасування воєнного стану.
Фото: time.com.
У своєму листі до міністерки захисту довкілля та природних ресурсів України Світлани Гринчук, копію якого отримала ЕкоПолітика, фахівці Європейської бізнес асоціації (ЄБА) пропонують визначити такі ключові фази впровадження СТВ в Україні:
- Перезапуск МЗВ у 2025 році з мінімум 3 роками повноцінного функціонування перед початком пілотної фази впровадження СТВ. Тобто, від успішності перезапуску МЗВ буде залежати старт пілотного етапу. Звичайно, в умовах війни та воєнного стану функціонування МЗВ не може вважатися повноцінним.
- Розробка регуляторної бази. Цей процес відбуватиметься паралельно з першим етапом. За оцінками компаній-членів Комітету Асоціації, на нього може знадобитися 2-3 роки.
- Пілотна фаза впровадження СТВ – з 2028 року.
- Повноцінна фаза застосування СТВ – з 2031 року.
“Компанії Асоціації вважають, що пілотна фаза впровадження СТВ має початися з 2028 року, а повноцінна фаза застосування СТВ, починаючи з 2031 року, за умови, що мине щонайменше 3 роки після припинення або скасування воєнного стану та завершиться мінімум трирічний період після запуску пілотної фази”, – говорить менеджерка Комітету промислової екології та сталого розвитку ЄБА Вікторія Карпець.
Вона пояснила необхідність такого відтермінування тим, що для запуску СТВ необхідні конкретні розрахунки параметрів, зокрема встановлення лімітів викидів, підходів до визначення загального обсягу квот, правил їх розподілу та проведення аукціонів.
“Крім того, існує ризик неповноти або відсутності необхідних даних, наприклад, через непрацюючу систему МЗВ, що ускладнить повноцінне функціонування СТВ у визначені строки”, – попередила експертка.
Фахівці ЄБА наголосили, що пілотна фаза стане важливим етапом для вдосконалення системи, оскільки надасть додаткову інформацію для її розвитку. Але вона не може стартувати раніше, ніж через 3 роки після повноцінного функціонування МЗВ та також не може бути реалізована в умовах війни чи воєнного стану.
За словами Вікторії Карпець, представники бізнесу загалом оцінюють структуру звіту як задовільну, але строки його підготовки є амбітними через масштабність досліджень та консультацій. Вона наголосила, що накладання етапів може спричинити затримки у прийнятті нормативних актів, тому важливо визначити, які з них мають бути ухвалені до старту пілотного етапу, а які можна доопрацьовувати поступово.
Владислав Антипов розповів нашому виданню, що, на його думку, термін у 3 роки може бути реалістичним за умови, якщо буде забезпечено достатнє фінансування для модернізації промисловості та підтримка підприємств у процесі адаптації.
“На сьогоднішній день українські підприємства стикаються з численними викликами, зокрема браком доступу до інвестицій і зруйнованою інфраструктурою. Без допомоги держави або міжнародних фінансових інституцій, реалізація цього плану може стати надзвичайно складною. Тому потрібна активна координація між державою, бізнесом та міжнародними партнерами для забезпечення успішного запуску повноцінної системи СТВ”, – впевнений він.
На думку Павла Масюкова, за наявності політичної волі, належного регулювання та підтримки з боку всіх зацікавлених сторін, Україна має реальні шанси успішно впровадити СТВ у запланований термін. Він вважає, що з урахуванням євроінтеграційного курсу України та поточної невизначеності, спричиненої військовими діями російської федерації, запропонований підготовчий етап до запуску СТВ у пілотному режимі з 2028 року видається достатнім для якісної підготовки та ефективної реалізації цієї кліматичної реформи.
“Загалом 3-річний термін для переходу від пілотної до повноцінної системи торгівлі викидами є досить обґрунтованим. До речі, в ЄС перша фаза запуску СТВ тривала з 2005 по кінець 2007 року – тобто 3 роки. Відповідно до запропонованого тексту документу, повноцінна фаза в Україні почнеться не через три роки після початку пілотної, а не менше ніж через три роки після закінчення війни. Іншими словами, насправді пілотна фаза може бути значно довшою”, – пояснює експерт.
Він зазначив, що пілотна фаза базово має запровадити основні інструменти СТВ і стати практичним інструментом для виявлення та усунення потенційних недоліків майбутньої системи. За словами спеціаліста, за цей час Україна зможе внести необхідні корективи, удосконалити процедури та напрацювати ефективні механізми для повноцінного запуску СТВ.
“Разом з тим, треба розуміти, що на ситуацію впливає цілий ряд обставин. Український бізнес, особливо той, що постраждав від війни, потребуватиме часу для адаптації до нових правил СТВ, інвестицій у чисті технології та модернізацію виробництва, але такі інвестиції є необхідними для ефективного використання ресурсів, покращення конкурентоздатності українських виробників та їх подальшої інтеграції у спільний ринок ЄС”, – зауважив Павло Масюков.
Ризики, які містить План заходів щодо створення національної системи торгівлі квотами на викиди
ЕкоПолітика поцікавилася у експертів, які “підводні камені” присутні у запропонованому проєкті документа.
На думку Ольги Семків, оновлений проєкт плану продемонстрував, що розробники та Міндовкілля дослухаються до зацікавлених сторін та йдуть назустріч раціональним та обґрунтованим зауваженням.
“Наразі в проєкті дещо бракує скоординованості між строками відновлення звітності в рамках національної МЗВ, пілотної та повноформатної фаз СТВ. Ці етапи мають бути послідовними та займати достатньо часу для адаптації установок до нових регуляторних реалій”, – зауважила вона.
Владислав Антипов одразу відзначив позитивні моменти щодо створення в Україні СТВ. Він вважає, що до них можна віднести те, що Україна слідує світовим трендам у сфері декарбонізації. А це, в свою чергу, сприяє її інтеграції до ЄС.
“Це також може стимулювати інновації в економіці та підвищити конкурентоспроможність українських підприємств на міжнародному ринку”, – вважає експерт.
Проте Владислав Антипов зауважив, що водночас існують і негативні аспекти, зокрема те, що впровадження відбувається у дуже складний період війни, коли українська економіка ослаблена.
Також серед ризиків він назвав недостатню адаптацію бізнесу до швидких змін і можливе збільшення фінансового навантаження на підприємства.
“Є також загроза, що деякі галузі можуть втратити конкурентоспроможність без додаткової підтримки”, – зауважив генеральний директор ЦЕРН.
Вікторія Карпець зазначила, що проєкт Плану охоплює ключові аспекти, передбачає навчання та залучення експертів. Але експертка нагадала, що водночас залишається невизначеним механізм участі бізнесу та кадрове забезпечення державних органів фахівцями у сфері СТВ.
“Також передбачається створення великої кількості інституцій, які братимуть участь у створенні СТВ, але відсутнє чітке розуміння механізмів взаємодії між ними”, – говорить вона.
Менеджерка Комітету промислової екології та сталого розвитку ЄБА висловила думку, що заплановане на 2025 рік відновлення системи МЗВ має як переваги, так і ризики.
“Воно дозволить протестувати систему перед запуском СТВ, але може вплинути на якість аналітичного звіту, якщо останній не врахує актуальні дані з МЗВ. Відсутність чіткої координації може позначитися на ефективності подальших рішень”, – впевнена вона.
Павло Масюков погодився з думкою попередніх експертів щодо наявних як позитивних моментів, так і потенційних ризиків. Серед факторів, які сприятимуть впровадженню СТВ в Україні і можуть забезпечити його ефективність, експерт виділив такі:
1. План розроблений з урахуванням найкращих практик ЄС, де СТВ ефективно функціонує вже багато років. Це дає змогу Україні використовувати перевірені підходи, адаптуючи їх до національних реалій.
2. Запропонований поступовий підхід дає підприємствам можливість адаптуватися до нових правил, а уряду – відстежувати та коригувати процес у разі потреби. Це знижує ризики різких економічних потрясінь для промисловості.
3. Запровадження СТВ створить економічні стимули для підприємств зменшувати викиди парникових газів. Це сприятиме залученню інвестицій у модернізацію виробництва та розвиток екологічно чистих технологій, а також створенню нових робочих місць у "зелених" секторах економіки.
Керівник проєкту, який виконує GIZ, також окреслив основні виклики та ризики, які, на його думку, пов’язані із запровадженням СТВ:
1. Війна створює значні перешкоди для впровадження системи. Так, для функціонування СТВ потрібна надійна робота системи моніторингу, звітності та верифікації, але це складно реалізувати зокрема, через руйнування інфраструктури, обмежений доступ до даних та нестачу ресурсів.
2. Низька готовність промисловості до запровадження СТВ. За інформацією Павла Масюкова, значна частина українських підприємств не має точних даних про свої викиди або не готова фінансово до участі в ринку квот.
“Деякі галузі можуть чинити опір впровадженню СТВ, щоб якомога довше уникати витрат на модернізацію. Важливо забезпечити ефективний діалог із бізнесом та передбачити механізми підтримки для найбільш вразливих секторів”, – говорить він.
3. Одним із викликів створення СТВ в Україні, на думку експерта, є постійна еволюція та зміна аналогічної системи в ЄС (EU ETS). Це означає, що дизайн української СТВ потребуватиме постійної адаптації до змін у законодавстві ЄС, щоб забезпечити відповідність європейським вимогам та інтеграцію з міжнародними ринками вуглецю.
