У 2023 році важка промисловість Європейського Союзу в рамках системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ) ЄС все ще отримувала більшість дозволів на забруднення безкоштовно, іноді навіть у надлишковій кількості.
Про це йдеться у новому звіті Carbon Market Watch та Всесвітнього фонду дикої природи (WWF).
В чому полягає проблема
Аналітики говорять, що ЄС фактично субсидував найбрудніші підприємства Європи, зокрема сталеливарної та цементної промисловості.
“Ця марнотратна та неефективна політика коштувала суспільству €40 млрд, які могли б піти на фінансування чистих технологій”, – говорять у WWF.
За даними звіту, майже 40% надходжень від СТВ до Інноваційного фонду було спрямовано на уловлювання та зберігання/використання вуглецю, що потенційно відсунуло на другий план інші важливі "зелені" рішення.
На думку аналітиків, раціональним підходом було б поступове скасування безкоштовних квот та використання додаткових доходів для підтримки інвестицій у нагально необхідну декарбонізацію секторів СТВ.
Як яскравий приклад, автори звіту навели сталеливарну промисловість, яка залишається однією з найбільш екологічно брудних галузей в ЄС. У 2023 році вона отримала €11,3 млрд у вигляді безкоштовних квот.
“Це дозволило [галузі – ред.] викидати вуглець без жодних витрат для себе, а суспільство взяло на себе цей тягар”, – говорять дослідники.
У звіті також наведені цифри щодо окремих компаній, які отримують вигоду від нинішньої системи:
- сталеливарний гігант ArcelorMittal отримав понад €3,8 млрд у вигляді безкоштовних дозволів на забруднення у 2023 році (близько 140% від його фактичних викидів);
- виробник цементу Heidelberg отримав майже €2 млрд, що покрило приблизно 106% його забруднення.
“Ці та інші компанії продовжують нічого не платити за свої викиди, доводячи, що СТВ ЄС все ще дозволяє найбільшим забруднювачам не тільки не платити за викиди, але й заробляти на цьому гроші”, – говорять у WWF.
Що не так з європейським Інноваційним фондом
Автори звіту вказали на 2 головні проблеми цієї інституції, створеної для фінансування чистого переходу:
- недостатні надходження;
- надто вузька спрямованість.
Що мається на увазі? Розгляньмо детальніше.
До чого тут CBAM
Матеріали звіту демонструють, що висока ціна на викиди вуглецю та впровадження механізму вуглецевого коригування імпорту (CBAM) є ключовими факторами для збільшення бюджету Інноваційного фонду.
“Для цього інструменти вуглецевого ціноутворення, такі як СТВ та CBAM, мають бути належним чином впроваджені та посилені з часом”, – констатують аналітики.
За словами старшої спеціалістки з питань декарбонізації промисловості WWF в ЄС Камілли Морі, відтермінування CBAM на два роки, як пропонують деякі зацікавлені сторони, позбавить Інноваційний фонд ЄС близько €20 млрд, які можуть бути інвестовані у підвищення екологічності та конкурентоспроможності європейських галузей.
“Лише у 2030 році близько €9 млрд буде втрачено на безкоштовні дозволи на забруднення замість того, щоб підтримати реальну промислову трансформацію. У той час, коли нам потрібно прискорити кліматичні дії, відтермінування CBAM стане неправильним сигналом, обтяжить наші галузі ще більшою невизначеністю та сповільнить вкрай необхідні зміни”, – говорить вона.
Інвестиції у сумнівному напрямку
За даними аналізу, значна частина інвестицій фонду спрямовується на уловлювання та зберігання вуглецю (УЗВ) та уловлювання та використання вуглецю (УВВ): з €6,4 млрд (загальний бюджет Інноваційного фонду на 2020-2022 роки) понад €2,5 млрд, тобто майже 40%, було спрямовано безпосередньо на фінансування проєктів УЗВ та УВВ.
“Хоча УЗВ може відігравати певну роль у боротьбі з дійсно неминучими технологічними викидами в цільових секторах, таких як цементна та вапняна промисловість, це далеко не єдине і не найкраще рішення для глибокого скорочення викидів у промисловому секторі”, – впевнені аналітики.
На думку Камілли Морі, Інноваційний фонд ЄС повинен стати рушійною силою для енергоємних галузей промисловості, які мають реальні плани щодо декарбонізації. Вона наполягає на тому, що потрібно надавати пріоритет у фінансуванні тим рішенням, які розширюють використання чистої енергії, підвищують енергоефективність та підштовхують промисловість до сталого виробництва.
Днями ЕкоПолітика писала про те, у ЄС оцінили свій прогрес у досягненні екологічних цілей, який виявився досить млявим: тільки 5 з 28 проаналізованих індикаторів аналітики віднесли до тих, що “на правильному шляху”.
