Зараз, коли навколо європейської системи торгівлі квотами на викиди парникових газів EU ETS точаться запеклі суперечки, Україна готується до запуску власної такої системи менше ніж за 2 роки. До 1 квітня Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України мало відзвітувати уряду, наскільки успішно реалізується затверджений рік тому план щодо її створення.
У публічному просторі жодної актуальної інформації про прогрес у цьому питанні наразі немає. Тому ЕкоПолітика вирішила проаналізувати ступінь готовності України до запровадження вуглецевого ціноутворення. У матеріалі розберемося:
- що таке система торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ);
- наскільки поширеною є практика запровадження національних СТВ серед країн світу та для чого така система Україні;
- на якому етапі створення вуглецевого ринку знаходиться наша країна зараз;
- чи реально у 2028 році запустити перший операційний етап функціонування вітчизняної СТВ.
Що таке СТВ?
Система торгівлі квотами на викиди парникових газів – це ринковий механізм зі скорочення викидів, які сприяють глобальному потеплінню. Він є одним із ключових інструментів вуглецевого ціноутворення.
Суть механізму полягає у тому, що держава встановлює загальний ліміт на викиди парникових газів (ПГ) для підприємств. Кожна компанія отримує безкоштовно або купує певну кількість квот. Їх вона може використати для власних потреб, зберегти для використання в майбутньому або продати надлишок на ринку квот іншим підприємствам. Ціна на такі квоти формується ринком.
Системи торгівлі викидами: які країни їх використовують
Першим у світі ринком викидів вуглецю стала система торгівлі квотами на викиди Європейського Союзу (EU ETS — European Union Emissions Trading System), запущена понад 20 років тому — у 2005 році. Наразі вона є одним із найбільших таких ринків у світі.
Відео: climate.ec.europa.eu
Згідно з даними останнього звіту Міжнародного партнерства з питань боротьби з викидами вуглецю (ICAP), станом на квітень 2025 року у світі діяло 38 систем торгівлі викидами, а ще 20 перебували на стадії розробки або розгляду. СТВ, які вже функціонують, охоплюють понад 12 Гт CO2-екв. або 23% глобальних викидів ПГ.
На країни, які запровадили СТВ, сукупно припадає третина світового населення та 58% світового ВВП.
Джерело: icapcarbonaction.com
17 країн G20 вже мають або планують запровадити ETS на національному чи регіональному рівні. Це підсилює роль ціноутворення на вуглець у провідних економіках.
Для чого Україні потрібна СТВ
Бачимо, що у світі тренд на запровадження національних систем торгівлі квотами на викиди (НСТВ) тільки набирає обертів. Крім того, запровадження СТВ є одним із ключових інструментів досягнення кліматичної нейтральності та однією з основних вимог для вступу нашої країни до ЄС.
У Мінекономіки пояснюють, що вуглецеве ціноутворення впроваджують через вимоги МВФ та Євросоюзу, а також відповідно до державних фінансових і кліматичних стратегій. Відомство зробило особливий акцент на невідворотності запровадження ціни на вуглець під час онлайн-заходу "Запровадження НСТВ в Україні: доцільність і рекомендована конфігурація" у грудні 2025 року. Але наскільки активно посадовці працюють над його практичною реалізацією та чи встигнуть виконати всі необхідні задачі до запланованої дати запуску першого операційного етапу СТВ — 2028 року?
На якій стадії підготовка до запуску вітчизняної системи
У Плані Ukraine Facility зазначається, що система торгівлі викидами є складним інструментом, який вимагає розробки значної нормативно-правової бази, підготовки необхідної інфраструктури, а також зміцнення потенціалу різних груп її учасників. Варто розуміти, що СТВ — це багатокомпонентна система. Успішність її запровадження залежить від багатьох факторів. Аналітик GMK Center Андрій Глущенко перераховує такі обов’язкові складові підготовки:
-
прийняття рамкового закону;
-
затвердження підзаконних нормативних актів;
-
створення технічної інфраструктури для обліку викидів, квот, проведення торгів;
-
визначення державного органу, який адмініструватиме СТВ, та підготовку спеціалістів, які працюватимуть у ньому.
Складність налагодження роботи СТВ підтверджує і європейський досвід: EU ETS впроваджується вже понад 20 років, але все одно правила її функціонування постійно переглядаються і зазнають змін.
Правова рамка
Ще у 2014 році наша країна взяла на себе зобов'язання відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС розробити національне законодавство та запровадити систему торгівлі квотами на викиди.
На думку голови Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА) Станіслава Зінченка, Україна втратила багато років з дня підписання цієї Угоди, не почавши процедуру впровадження СТВ.
“Мабуть, було багато об’єктивних причин, але вони не виправдовують відсутність результату”, — вважає експерт.
У жовтні 2024 року Верховна Рада ухвалила Закон України "Про основні засади кліматичної політики", який передбачає запровадження СТВ.
Трохи пізніше — у листопаді цього ж року — Міндовкілля оприлюднило проєкт розпорядження Кабміну "Про затвердження Плану заходів щодо створення національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів". У лютому 2025 року уряд схвалив цей План.
Примітно, що у першій версії документа міністерство обмежувало термін розробки та подання проєкту Закону про СТВ 2025–2026 роками. Інші нормативно-правові акти, необхідні для його реалізації, посадовці планували розробити та прийняти пізніше — у 2027–2028 роках.
У затвердженій версії Плану посадовці дали собі більше свободи: підготовку як законопроєкту, так і підзаконних актів до нього запланували на 2025–2028 роки. Тобто формально вони можуть готувати першу версію Закону про СТВ до кінця 2028 року. І це при тому, що у 2028 році вже має стартувати перший операційний етап запуску СТВ.
Як буде насправді, зараз сказати дуже важко. Рік тому — у квітні 2025 року — у Міндовкілля обіцяли представити бізнес-спільноті законопроєкт про СТВ вже у травні. Наприкінці минулого року під час заходу “Post COP30: підсумки, здобутки, наступні кроки кліматичної політики України” тодішній заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства Павло Карташов позиціонував офіційне подання до парламенту фінальної редакції законопроєкту щодо СТВ як одне з ключових завдань міністерства на 2026 рік.
Зараз голова профільного Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко у коментарі для ЕкоПолітики зазначив, що єдина інформація, яка у нього наразі є, це те, що законопроєкт знаходиться на стадії розробки урядом.
Сумнівний прогрес у виконанні Плану
До 1 квітня Мінекономіки мало відзвітувати Кабінету Міністрів, як виконується затверджений торік у лютому План заходів щодо створення НСТВ. З жодною публічною комунікацією щодо цього відомство не виходило, тому дивимося самі.
Згідно з цим документом, у 2025 році Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів мало б зокрема:
-
зібрати пропозиції стейкхолдерів щодо параметрів функціонування СТВ;
-
визначити уповноважений орган, який управлятиме та контролюватиме її впровадження;
-
окреслити сферу застосування НСТВ;
-
визначитися з вимогами щодо створення та функціонування Єдиного реєстру системи торгівлі квотами на викиди ПГ;
-
вибрати підходи до встановлення верхнього ліміту квот та їх розподілу;
-
встановити вимоги до конкурсного відбору операторів ринків торгівлі квотами на викиди;
-
встановити правила та процедури цільового використання надходжень від продажу квот;
-
запровадити фінансові компенсації та розподіл безкоштовних квот для вразливих секторів економіки;
-
забезпечити постійний діалог зі стейкхолдерами та утворити робочі групи із впровадження НСТВ.
До моменту своєї ліквідації у липні минулого року Міндовкілля встигло:
-
визначити сектори економіки, які пропонується включити в систему торгівлі квотами;
-
встановити порядок розрахунку загальної межі викидів (cap) і квот;
-
напрацювати кілька підходів до розподілу квот.
У Мінекономіки проаналізували 2 варіанти розвитку інструментів вуглецевого ціноутворення в Україні та презентували наприкінці минулого року прийнятну для нашої країни конфігурацію НСТВ.
Загалом, це всі результати роботи, про які повідомляли профільні міністерства. Варто зазначити, що наразі українські державні органи майже не залучені до процесу розробки пропозицій щодо параметрів НСТВ та проєктів нормативно-правових актів, які необхідні для її функціонування. Причина – брак фінансування та експертизи. Цим займаються переважно іноземні проєкти та компанії, які мають фінансування, але щодо їхньої експертності є питання. Тому й маємо на сьогоднішній день дуже обмежені напрацювання.
Аналітик Андрій Глущенко підтвердив наші висновки.
“На даний момент український уряд представив лише презентацію з ідеями щодо запуску СТВ, тобто всі інші елементи роботи не виконані, у кращому випадку вони на початковому етапі”, — говорить він.
Про те, як Україна виконує своє зобов'язання перед ЄС щодо створення ринкових механізмів ціноутворення на вуглець, та чи встигне запустити НСТВ у 2028 році, як це запланували посадовці, читайте у другій частині цього матеріалу вже незабаром.
