Влада пропонує затвердити нормативи гранично допустимих викидів для установок, які виробляють двоокис титану. Йдеться, зокрема, про тверді частинки, хлор та оксиди сірки. Окрім цього, забруднювачі мають моніторити викиди та підтверджувати виконання норм інтегрованого довкіллєвого дозволу. Це є кроком до реалізації положень закону "Про охорону навколишнього природного середовища", а також відповідних актів Європейського Союзу.
Проєкти відповідних документів оприлюднили у Міністерстві економіки та довкілля.
Наказ передбачає внесення змін до нормативів, затверджених у червні 2006 року. Контроль за виконанням покладено на Мінекономіки.
Сам проєкт нормативів охоплюєтакі порогові показники викидів у повітря:
- 50 мг/м3 — для суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом, в основних джерелах викидів;
- 150 мг/м3 — для суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом, в інших джерелах викидів;
- 5 мг/м3 як середньодобове та 40 мг/м3 у будь-який час — для хлору;
- 6 кг на 1 тонну виробленого діоксиду титану як річне середнє значення — для оксидів сірки. Масові концентрації не повинні перевищувати 500 мг/м3 як погодинне середнє значення для установок накопичення відпрацьованої кислоти.
Середні річні нормативи для викидів у водні об’єкти пропонують такі:
- 550 кг на 1 тонну виробленого діоксиду титану — для сульфату;
- 130 кг на 1 тонну — для хлориду в процесі з використанням нейтрального рутилу;
- 228 кг на 1 тонну — для хлориду у процесі з використанням синтетичного рутилу;
- 330 кг на 1 тонну для скидань у прісні води та 450 кг для скидань у солоні води — для хлориду в процесі з використанням шлаку.
Також проєкт забороняє викидати до водойм:
- тверді відходи;
- маточні розчини, що утворюються на етапі фільтрації після гідролізу розчину титанілсульфату;
- відходи з установок, де застосовують хлоридний процес. Йдеться про ті, які містять більш ніж 0,5% вільної хлоридної кислоти та різноманітні важкі метали, навіть розбавлені;
- фільтраційні солі, шлам, рідкі відходи, утворені з двох попередніх типів через оброблення, якщо в них містяться важкі метали.
Суб’єкт господарювання має постійно моніторити викиди та скиди, а також підтверджувати дотримання гранично допустимих норм у межах інтегрованого довкіллєвого дозволу.
ЕкоПолітика раніше повідомляла, де в Україні найбільше підприємств-забруднювачів довкілля.
Нагадаємо, у серпні 2025 року набув чинності закон № 11355, який зобов’язує українські підприємства отримувати інтегрований довкіллєвий дозвіл. Він видається на кожну установку, а не на підприємство загалом. Проте у реєстрі й досі зафіксована лише одна заява на отримання ІДД.
