Для України заміщення природного газу відходами біомаси є найпростішим та найдешевшим способом позбавлення від залежності від російського газу, навіть купленого через посередників з ЄС.
Така залежність є однією з найбільших загроз національній безпеці, заявив консультант з економіки Вадим Новіков, повідомляє Економічна правда.
У 2022 році котельні та ТЕЦ, які раніше перейшли з газу на біомасу, повертаються назад на газ, попри те, що в рф підняли на нього ціну майже в 10 разів.
Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України вважає, що головна причина полягає в штучно заниженій ціні природного газу для населення і бюджетних установ, при якій опалення газом виявляється дешевшим за опалення дровами або деревними гранулами (пелетами).
Занижена ціна газу покривається субвенціями з державного бюджету, які роблять біоенергетику неконкурентноздатною.
Такій тенденції також сприяє:
- різке зростання ціни на деревину при одночасно фіксованому тарифі на тепло;
- дефіцит паливної деревини;
- неплатежі від держави за вироблену електроенергію за "зеленим тарифом".
Окрім того, для виробників енергії з біомаси існує податок на викиди вуглецю, хоча при спалюванні біомаси викиди СО2 дорівнюють їх поглинанню у період життя рослини.
“Є кілька причин, що викликали абсолютно абсурдну ситуацію, коли виробники тепла з біомаси зацікавлені у повернені до значно дорожчого імпортного газу або взагалі в припиненні діяльності, щоб не накопичувати збитки”, – зазначив Новіков.
Щороку в Україні з’являється не менше 8 млн тонн у нафтовому еквіваленті відходів рослинництва, зокрема соломи, стебла кукурудзи та соняшника, які майже не використовуються для паливних цілей.
Цих відходів значно більше, ніж паливної деревини і значно більше, ніж потрібно, щоб всі котельні та ТЕЦ України відмовились від газу, а Україна припинила б його імпорт.
Так у 2018 році обсяг в млн тонн нафтового еквівалента таких відходів склав 9,5 мільйонів тонн. Однак на енергетичні цілі було використано не більше 0,7 млн тонн, головним чином – лушпиння соняшника.
Новіков підкреслив, що відходи рослинництва – не тільки величезний місцевий паливний ресурс, а ще й джерело найдешевшої енергії. За даними Біоенергетичної асоціації України, на середину літа 2021 року вартість одного гігаджоуля енергії з відходів рослинництва не перевищувала 80 гривень (з ПДВ).
Вартість такої ж одиниці енергії з природного газу сягає близько 370 гривень, з мазуту – 300 гривень, з вугілля – 230 гривень, з деревини (тріска) – 160 гривень.
Прямі дотації виробникам енергії з відходів рослинництва
Штучно занижена ціна природного газу робить теплову енергію для населення і бюджетних установ дешевшою, тобто вона виконує роль соціальної допомоги, одночасно роблячи енергетику на біомасі збитковою або низько доходною.
Для виходу з такої ситуації необхідно забезпечувати соціальну допомогу треба не через спотворені ціни, а через адресні субсидії.
Шлях від джерела фінансування до виробника енергії з біомаси має бути максимально коротким.
Можна запропонувати, щоб джерелом фінансування був імпортер природного газу, а ресурс для фінансової підтримки – кошти, призначені для імпорту газу. Отримувати дотацію мають безпосередньо виробники енергії з біомаси.
Навіть при довоєнній ціні на газ, енергія з відходів рослинництва була вчетверо дешевшою за енергію з природного газу.
Спосіб стимулювання
Для імпорту 10 мільярдів кубометрів газу на рік при нинішніх цінах потрібно не менше $10 мільярдів. Саме з цих коштів треба платити виробникам енергії з біомаси, щоб вони переводили котельні і ТЕЦ з природного газу на біопаливо. Третини цієї суми може вистачити, щоб повністю відмовитись від імпорту газу.
Якщо Україна купує газ по $1000 за тисячу кубометрів, а внутрішній споживач платить тільки $400, то решту $600 треба заплатити або з доходів "Нафтогазу", або з доходів держбюджету.
“Якщо приватний підприємець або місцева влада переводить котельню з природного газу на біомасу, то державі було б вигідно доплатити йому по $100 за кожну тонну паливної біомаси, бо три тонни біомаси дадуть стільки ж тепла, як і 1000 кубометрів газу”, – пояснив Новіков.
Тобто за три тонни біопалива дотація складе $300, що означає економію бюджету $300 на кожній заміщеній тисячі кубів газу.
Дотація $100 за тонну робить біопаливо фактично безплатним для власника котельні, а у собівартості тепла витрати на паливо становлять не менше 80%, тобто власник котельні зможе продавати тепло по низьким тарифам, які встановила держава, і отримувати значні прибутки.
Ще більшим буде ефект, якщо предметом дотацій буде не спалена біомаса, а вироблена теплова енергія. Такий спосіб дотацій буде стимулювати закупку і встановлення найбільш ефективного котельного обладнання.
Інвестиційні проєкти реконструкції котелень і ТЕЦ
Новіков припустив, що реконструкція котельні при безплатному паливі окупиться за один опалювальний сезон, бо інвестиції в котельні на паливній деревині до 2022 року поверталися за два опалювальних сезони.
Після повернення інвестицій дотацію було б доцільно зменшити, що дасть економію бюджету і не збільшить ризики інвестора, бо він вже встигне повернути свої капітальні інвестиції.
В Україні зараз приблизно 20 тисяч газових котелень і ТЕЦ, з них майже 90% — це малі котельні, потужністю до 3 Гкал/год, але вони разом виробляють не більше 15% енергії.
Більше половини енергії виробляють дуже великі котельні і ТЕЦ, потужністю кожної більше 100 Гкал/год, хоча їх кількість не перевищує 1% від загальної кількості.
Малі котельні розміщені переважно в сільській місцевості або в невеличких містах. Вони потребують незначного обсягу біопалива (5-10 тисяч тонн на рік), яке можна знайти у місцевих фермерів та приватних підприємців.
Котельне обладнання такої потужності зможуть запропонувати українські виробники по невисоких цінах. Його експлуатація не потребує високої кваліфікації, тому, якщо буде дотація на біопаливо, то цей сегмент ринку легко заповнить місцевий малий бізнес.
Однак котли для спалювання деревини, які масово виготовляються в Україні, не підходять для спалювання відходів рослинництва через лужні метали, що викликають спікання золи. Проте можна придбати у європейських виробників відповідні ліцензії і запустити виробництво на декількох українських заводах. Можливо, централізоване рішення цією проблеми здешевить і прискорить процес.
Стосовно котелень і ТЕЦ великої потужності, то для таких проєктів ні котельного обладнання, ні досвіду логістики, ні знань для проєктування, будівництва і експлуатації в Україні немає. Однак Данія має такий досвід.
Для припинення імпорту природного газу необхідно:
- Рішення уряду про запровадження дотацій котельням і ТЕЦ, які перейдуть з природного газу на відходи рослинництва. Дотації мають виплачуватись з коштів, заощаджених за рахунок відмови від імпорту природного газу.
- Подання урядом до Верховної Ради законопроєкту про скасування податку на викиди СО2 для виробників енергії з біомаси.
- Звернення уряду України до уряду Данії щодо технічної допомоги у розробці і впровадженні проєктів великої потужності на відходах рослинництва. Допомога потрібна в проєктуванні, постачанні обладнання, будівництві та експлуатації котелень та ТЕЦ.
- Рішення органів місцевої влади і інших власників малих котелень про продаж або передачу в концесію котелень сільгоспвиробникам, які мають достатні обсяги відходів рослинництва для переводу котелень з газу на біомасу.
Нагадаємо, місто Славутич, що на Київщині, забезпечує 40% потреб в опаленні та гарячій воді завдяки твердопаливній котельні на біомасі.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, Україна може виробляти 1,6-1,9 млн тонн біодизеля на рік, який є безпечнішим для екології за традиційний дизель і може стати повноцінною його альтернативою, особливо в умовах паливної кризи.
