Стійкість екосистем нашої планети залежить від кількості видів, які їх населяють. Чим їх більше, тим вищі можливості протидії несприятливим умовам. За дослідженнями, регіони з високим рівнем біорізноманіття володіють багатшими природними ресурсами, а також здатні швидше впоратися з наслідками стихійних лих. Тому так важливо зберегти якомога більшу кількість видів рослин та тварин як у межах окремих екосистем, так і країн. З початком повномасштабного вторгнення перед Україною постали безпрецедентні виклики. Адже бойовими діями знищені цілі екосистеми з їхніми мешканцями.
Чи змогло це привернути більшу увагу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів до питання охорони рослинного та тваринного світу – з’ясовувала ЕкоПолітика.
Стан флори та фауни України
В Україні рослинний світ налічує майже 27 тис. видів, а тваринний – понад 45 тис. Приблизно 3000 видів живих організмів внесені в різноманітні охоронні списки. Станом на 2021 рік до Червоної книги України занесено 1544 види.
Загалом на біорізноманіття впливає багато факторів діяльності людини: вирубування лісів, насадження монокультур, випас, розорювання земель, осушування боліт, зрошування, створення водосховищ, забруднення середовища, фрагментація екосистем транспортними магістралями, забудова території, використання надр. Окрім того, згубне для природи і надмірне використання цінних видів рослин і тварин, не враховуючи їхніх самовідновлювальних можливостей. Окремий фактор впливу – надзвичайні ситуації, як то пожежі, повені, викиди в довкілля токсичних речовин.
Для захисту особливо цінних видів рослин та тварин, а також окремих екосистем від зникнення, територіям надається охоронний статус. Заповідні території різного статусу в Україні займають трохи більше 6% площі. Це 19 природних та 4 біосферних заповідники, 49 національних природних парків, а ще пам’ятки природи, заказники та інші заповідні зони.
Показники заповідності в Україні дуже низькі. Для порівняння, у Європі середній відсоток заповідності – 21%.
Ризики – з усіх боків
Не секрет, що бойові дії негативно впливають на рослинний та тваринний світ. Активні обстріли безпосередньо знищують зелені насадження. Окрім того, внаслідок вибухів, у ґрунт потрапляють важкі метали та сірка. Через це рослини, яким вдалося "вижити" після обстрілів і пожеж від них, втрачають можливості для подальшого росту та розвитку. Також знищує фауну екосистем і рух військової техніки та будівництво оборонних укріплень.
Від обстрілів гинуть дрібні та великі тварини. Великі, щоправда, інколи мають змогу втекти на більш безпечні ділянки, далі від лінії прямого зіткнення. Але від постійних вибухів можуть порушуватися їх усталені ритми життя, процес розмноження тварин, що поступово приведе до зникнення популяцій.
Тому, якщо навіть окремі клаптики екосистеми вціліли після бойових дій, нормальний розвиток рослин та тварин на них практично неможливий.
Особливо критичними бойові дії є для заповідних території, де найменше людське втручання – згубне. На сьогодні окупованими залишаються 10 нацпарків, 8 заповідників та два біосферних заповідники.
Як зазначав керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, російські окупанти масово перетворюють ці заповідні території на мисливські угіддя, копальні й "паркінги" для танків. До прикладу, ворог нещодавно вихвалявся в соцмережах фотографіями вбитих тварин з біосферного заповідника "Асканія-Нова", що на Херсонщині.
Трагічні наслідки для флори та фауни південної частини України принесло й знищення росіянами Каховської ГЕС. Мор риби на території Каховського водосховища, загибель тварин і рослин на затоплених ділянках, подальша загибель живих організмів у водоймах та Чорному морі, через вимивання у воду токсичних речовин(з кладовищ, скотомогильників, складів). І це – далеко не всі наслідки, які нас чекають.
Водночас війна це вагомий, але далеко не єдиний фактор, який знищує рослинний і тваринний світ України. Деякі, особливо підприємливі та недобросовісні наші співгромадяни, за відсутності належного контролю, також "досягли успіхів" у цьому питанні.
До прикладу, лише за останній тиждень ЗМІ повідомили про спійманих правоохоронцями браконьєрів-рибалок на Криворіжжі, Волині та Рівненщині. Наприкінці березня прикордонники Київщини спіймали таких же ділків, які зуміли незаконно наловити риби аж на 900 тис грн.
Не менш поширене за незаконний вилов риби і незаконне полювання. Такі випадки також регулярно виявляють у громадах, а періодично "чорних" мисливців ловлять навіть з червонокнижними тваринами. До прикладу, у лютому на Полтавщині, попри заборону полювання, браконьєри застрелили червонокнижного лося.
Сезонне знищення рослинності для частини українців досі є своєрідною звичкою. Мова про підпал сухостою, який, не зважаючи на заборони та інформаційні кампанії, вперто продовжують практикувати у сільській місцевості. Палії повністю знищують рослинний покрив та дрібних тварин на ділянці палу. До того ж завжди є ризик неконтрольованого поширення вогню на значні території, що може спричинити ще й лісові пожежі та пожежі у населених пунктах
Сезонні пали заборонені законодавством. У 2020-му штрафи за них навіть збільшили у 18 разів. Але це не допомогло, адже систему контролю за виконанням цього законодавства так і не сформували. Як наслідок, цієї весни знову маємо масштабні пожежі. До прикладу, про таку повідомляли у ДСНС Одещини наприкінці березня. Тоді вогонь охопив 3000 м2.
А що на це Міндовкілля?
Бодай якась робота профільного міністерства у напрямку захисту біорізноманіття загальмувалася ще у 2021 році. А нова команда під керівництвом Руслана Стрільця не змогла (чи й не пробувала?) її відновити.
З лютого 2021 року у Міндовкілля розпочала діяти робоча група з розроблення проєкту Стратегії охорони біорізноманіття до 2030 року. Про її засідання звітував як відповідальний орган, так і залучені експерти.
Цілі стратегії дуже амбітні:
- забезпечити моніторинг стану біорізноманіття в Україні;
- впровадити концепцію екосистемних послуг;
- сформувати комплексний підхід до збереження видів;
- виконати міжнародні зобов’язання зі збереження біорізноманіття.
Щоправда, пішов вже третій рік, а Стратегія не те що не затверджена, немає навіть інформації про перебіг роботи над нею.
Особливо критична наразі – відсутність моніторингу біорізноманіття. Як наслідок, ми не маємо навіть приблизних уявлень про чисельність більшості видів тварин і рослин на наших територіях. Це не дозволяє адекватно планувати охорону видів на державному рівні, видавати об’єктивні "Червоні книги".
У згаданому вже 2021 році Верховна Рада провалила важливий законопроєкт №4461 Про території Смарагдової мережі(мережа територій особливого природоохоронного значення). Загалом в Україні до Смарагдової мережі належить 377 територій площею близько 8 млн га. Цей документ мав забезпечити збереження типів природних оселищ і видів природної фауни та флори на цих територіях.
Ухвалення цього законопроєкту поки не стоїть на порядку денному, а його адвокація з боку Міндовкілля та особисто міністра практично відсутня.
Ще раз згадаємо і про питання палів сухостою. Міндовкілля щороку проводить інформаційну кампанію з протидії таким випадкам, а ось системної роботи в напрямку посилення контролю паліїв – не здійснює. Підпали, які не спричинили масштабних пожеж, досі викликають мало цікавості контролюючих органів. ДЕІ цим питанням не займається, а поліція не завжди реагує. ДСНС включається у процес тоді, коли загорання перетворюється на масштабну пожежу. Як наслідок, багато українців досі сподіваються на удачу і палять сухостій, а всі заклики і залякування штрафами проходять мимо них.
Натомість Міндовкілля активно просуває суперечливі законопроєкти, не схвалені природоохоронною спільнотою. Наприклад, Міністерство вступилося за законопроєкт №7689 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)". Цей документ передбачає скасування частини дозволів у сфері охорони та збереження біорізноманіття, які є неефективними, існують лише на папері та не використовуються на практиці, а також суперечать нормам чинного законодавства.
На думку Міністерства, законопроєкт №7689 не послабить захист рослинного та тваринного світу. Натомість профільні експерти думають інакше. До прикладу, в ЕПЛ запевняли, що такими кроками Міндовкілля намагається прикрити свою бездіяльність:
"Для такої реформи дозвільної системи слід було провести обговорення із зацікавленими сторонами, щоб визначити оптимальні шляхи такої дерегуляції, а не скасовувати дозвільні документи, що дають профільному міністерству хоч якесь уявлення щодо обсягів утримання диких тварин в неволі, їхнього розмноження, обсягів вилучення їх з природного середовища. Без такого контролю з боку Міндовкілля у вигляді дозвільної діяльності та відсутності контролю за дотриманням законодавства щодо захисту тварин і рослин з боку Державної екологічної інспекції (мораторій, неефективність, мізерні штрафи), проблеми із зниженням популяцій особливо цінних видів, будуть тільки поглиблюватися", – підсумовують в організації.
Як бачимо, не зважаючи на усі ризики для біорізноманіття в Україні, Міністерство більше цікавить підрахунок збитків та дозвільні процедури для бізнесу, ніж сприяння захисту і розвитку рослинного та тваринного світу. Мабуть, "цифровізувати" захист тваринного та рослинного світу не вдається. Що ж може спонукати відомство перевести біорізноманіття в ранг не декларованих а реальних пріоритетів – питання риторичне.
