Проєкт Закону про державний екологічний контроль №3091 ухвалили у першому читанні більш як два роки тому. Тоді автори обіцяли, що повністю перезапустять один з найбільш корумпованих органів у природоохоронній системі – Державну екологічну інспекцію. Та з кожним місяцем надії на реальну реформу танули. Днями ж екоспільноті стало відомо, що поки вся реформа зведеться лише до перейменування ДЕІ.
Тому ЕкоПолітика вирішила нагадати, як розгорталася реформа Держекоінспекції, та з’ясувати, чому зараз її "ховають".
Як починалася реформа ДЕІ
Вперше про реформування ДЕІ заговорили ще у 2014-му році. Після Революції гідності запит на боротьбу з корупцією був особливо високим. Вже у 2016-му тодішній Міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак представив Концепцію реформування системи природоохоронного контролю, якою передбачалася ліквідація Держекоінспекції та створення нового органу.
Конкретні документи розробили за кілька років і вже у листопаді 2018-го у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №9336 "Про Державну природоохоронну службу України".
Текст цього документа зіткнувся з активною критикою екоспільноти. Зокрема, експерти групи "Охорона довкілля" Реанімаційного пакета реформ (РПР) виступили з заявою, у якій закликали Мінприроди та Уряд переглянути реформу, адже вона не усуває корупційних ризиків, а лише "міняє вивіску" органу.
У 2019-му, зі зміною влади, проєкт відкликали. Натомість до 2020-го створили та зареєстрували новий "Проєкт Закону про державний екологічний контроль"(№3091), який ухвалили в першому читанні вже за рік, а за два роки – просто "злили".
Що мав змінити законопроєкт №3091
Серед позитивних моментів, законопроєкт №3091 справді підвищував оплату праці інспекторів. Якщо раніше зарплати стартували від 5500 грн, то після ухвалення законопроєкту вони мали б отримувати як мінімум втричі більше. Окрім цього, законопроєкт розширював повноваження інспекторів та посилював відповідальність підприємців за порушення. Водночас, замість того, щоб особливу увагу звернути на відповідальність самих працівників за неправомірні дії, яка мала б "зрівноважувати" їхні повноваження, цю відповідальність узагалі оминули.
Екоспільнота цей документ сприйняла також негативно. В PAEU зазначили, що новий законопроєкт монополізує контрольні функції в руках одного органу влади та наділяє його надто широкими правами на втручання у діяльність суб’єктів господарювання.
З початком повномасштабної війни, у травні 2022 року автор законопроєкту Олександр Маріковський раптово заявив – документ тепер не на часі. Та виступив з більш радикальною пропозицією – знищити Держекоінспекцію повністю:
"Ми з колегами розробляємо проєкт ліквідації цього атавізму та передачі деяких функцій до МВС, а бюджету ДЕІ – на потреби ЗСУ!" – написав він на своїй сторінці у Facebook.
В той же час, нардепка Олена Криворучкіна назвала цю ініціативу саботажем. Адже скільки б претензій не було до ДЕІ, її фахівці у період війни фактично під обстрілами фіксують екозлочини рф, перешкоджають роботі "чорних" лісорубів та браконьєрів.
За кілька місяців від "прогресивних" ідей вирішили відмовитися та знову повернулися до роботи над №3091. 4 липня 2023 року відбулось засідання Робочої групи з питань розробки законодавчих ініціатив щодо імплементації в українське законодавство норм і рекомендацій ЄС у сфері екологічного контролю, екологічної шкоди та екологічної відповідальності. За результатами засідання вирішили, зокрема підготувати пропозиції та зауваження, до тексту законопроєкту №3091 до другого читання.
Як розповідає у коментарі ЕкоПолітиці, координаторка Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації Ольга Бойко, в новій редакції врахували деякі зауваження і пропозиції бізнесу, зокрема щодо узгодження законопроєкту із нормами чинного законодавства у сфері державного нагляду та контролю за господарською діяльністю. А саме:
- виключили положення про можливість здійснення заходів державного екологічного контролю органами місцевого самоврядування;
- дозволили здійснення заходів державного екологічного контролю щодо суб’єктів господарювання без виїзду;
- передбачили триступеневу класифікацію суб’єктів господарювання за ступенем екологічного ризику;
- виключили положення про звільнення органів здійснення державного екологічного контролю від необхідності сплати судового збору тощо.
Водночас, у бізнесу залишились певні перестороги щодо деяких його положень законопроєкту №3091.
"У законопроєкті пропонуються нові форми заходів державного екологічного контролю, зокрема патрулювання, реагування на виклик (повідомлення) та рейдові перевірки. Розробка окремих порядків для кожного з них не передбачається. Тому у бізнесу виникає питання: чи можуть території, що охоплюють земельні ділянки приватної форми власності, або які перебувають в оренді, бути об’єктами здійснення цих заходів? Адже будь-які перевірки мають відбуватися згідно встановленої процедури задля відсутності правового вакууму та мінімізації ризиків порушення прав землевласників. Також встановлюються нові вимоги до здійснення заходів державного екологічного контролю щодо підприємств. Зокрема такі заходи можуть не включатись до комплексних заходів державного нагляду. Бізнесу не зовсім зрозуміло, чому створюється така можливість, адже це потенційно веде до збільшення частоти перевірок без належних на те підстав", – говорить Ольга Бойко.
У новій редакції знову залишилося не розкритим питання відсутності відповідальності органів контролю за неправомірні дії. І останній важливий момент – законопроєкт не враховує реалій воєнного стану. Документ мав набути чинності попри те, що наразі заходи державного нагляду – припинені.
Днями всі дилеми та дискусії стосовно наповнення законопроєкту №3091 знялися самі собою. Адже президентка PAEU Людмила Циганок з посиланням на свої джерела повідомила, що майбутня реформа із законопроєкту зведеться до розпорядження Міндовкілля, яким ДЕІ лише перейменують у нову структуру.
Що відбувається у самій екоінспекції
Попри важливу роль у фіксації екологічних злочинів, ДЕІ за час війни якісно не змінилася. І поруч з новинами про роботу під обстрілами, у стрічках з’являються і новини про хабарі та зловживання екоінспекторів.
До прикладу, у травні 2023-го правоохоронці викрили начальницю одного з відділів Державної екологічної інспекції в Сумській області. За даними слідства, посадовиця вимагала під приватного підприємця щомісяця 20 тисяч грн "за непритягнення до відповідальності за можливі порушення законодавства у сфері лісового господарства та нестворення штучних перешкод у вигляді відповідних перевірок під час проведення ним робіт із заготівлі деревини".
Чому ДЕІ реально не реформують
На жаль, зміна вивісок у ДЕІ демонструє провал реформи на цьому етапі. Чому ж так сталося? Людмила Циганок переконана – зараз все впирається у відсутність грошей.
"Реальна реформа потребуватиме не чергового паперового рішення, а реальних коштів, реальних кваліфікованих кадрів, реальних нових правил. Вже на етапі ліквідації ДЕІ потрібні значні додаткові витрати з державного бюджету на проведення заходів з ліквідації (здійснення законодавчо встановлених виплат працівникам при звільненні, здійснення процедур повʼязаних з ліквідацією Держекоінспекції, тощо). Міндовкілля не надає жодних вагомих обгрунтувань необхідності внесення запропонованих змін, оскільки крім зміни назви Інспекції жодних змін по суті діяльності органу не передбачено", – пише вона.
Чи хоче Міндовкілля узагалі реально реформувати цю систему? Чи вигідно комусь втрачати такий налагоджений механізм тиску та заробітку? Зважаючи на те, як успішно у нас "ховають" вже другий законопроєкт про реформу ДЕІ – відповідь напрошується сама собою.
Реформа державного екологічного контролю – це одна із вимог Єврокомісії для подальшої європейської інтеграції нашої країни. Головна проблема наразі в тому, що органи екологічного контролю в Україні та у ЄС мають мало не протилежні функції. Якщо у ЄС аналогічні органи повинні слідкувати за тим, щоб виконувалися норми природоохоронного законодавства, а порушники – несли відповідальність. До функції ДЕІ досі зводяться переважно до виписування штрафів, а у найгірших проявах – до "кошмарення" бізнесу. Інтегруватися ці дві системи ніяк не зможуть. Тому, якщо ми хочемо бачити успіхи у процесі євроінтеграції, відкладати реформу ДЕІ у далекий ящик – не можна.
