Заготівлю очерету проводять на тисячах гектарів українських заповідників. Та якщо косіння провести з порушеннями, воно загрожує здоров’ю й життю пернатих мешканців національних парків. Ліміти на заготівлю зростають, а контроль над роботами з боку державних екоінституцій залишається здебільшого формальним.
Так вважає еколог, директор Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ) Володимир Борейко. У своєму матеріалі для Interfax-Україна він розповів про шкоду для популяції водоплавних, зокрема й рідкісних птахів.
Мов тисячі загострених списів
Люди через недбалість самі створюють вбивчі пастки для птахів. За словами еколога, косіння очерету шкодить понад 30 фоновим видам і принаймні п’яти видам червонокнижних пернатих: колпіці, каравайці, малому баклану, жовтій чаплі та черні білоокій.
"Лебеді, сідаючи на воду, не звертають уваги на гострі піки скошеного очерету, що стирчать під водою, і розрізають ними собі животи. Саме таких лебедів, як розповідав мені зоолог парку Межигір’я Сергій Григор’єв, йому часто приносять на лікування", – зазначив Володимир Борейко.
Ліміти зростають
Еколог проаналізував ліміти на заготівлю очерету, які Міндовкілля видавало національним паркам. Якщо у 2013 році йшлося про 5470 т, то у 2021-му вони були збільшені втричі – до 18 194 т. Лише в Дунайському біосферному заповіднику йдеться про майже 7000 т.
Тут Борейко вважає ситуацію особливо критичною. За його словами, косіння в Дунайському заповіднику охоплює до 80% території – понад 2600 гектарів. Згубною є й практика спуску води шлюзами перед проведенням робіт.
"Після косіння очерету шлюзи знову починають тримати воду, рівень підвищується, і вода покриває гострі піки скошеного очерету, які лебеді й інші водоплавні птахи вже не бачать", – наголосив еколог.
Вибіркова охорона довкілля
Косити очерет, як виявилося, також можна з різним рівнем ековідповідальності. До прикладу, на Тузлівських лиманах ділянки для заготівлі обирають за принципом мозаїки, а 10-метрова смуга біля води має лишатися недоторканою. До того ж виконувати роботи можна лише в період із 15 листопада до 31 грудня.
Натомість у Дунайському заповіднику косіння продовжено до 1 березня, коли вже розпочинається весняна міграція. Про мозаїчність і захист від покосу прибережних смуг, за словами директора КЕКЦ, тут також не йдеться.
Супутні втрати
Косіння знищує місця зимування і гніздування птахів. Водночас для робіт часто використовують спецтехніку, як-то комбайни й вантажний транспорт. Це призводить до безповоротного вилучення біомаси.
Контроль і відповідальність
Еколог занепокоєний, що після розформування Міндовкілля і його приєднання до Міністерства економіки ситуація не зміниться. Адже й до того, за твердженням Володимира Борейка, реального контролю над процесом не було.
Звіти не відображали ні зон косіння, ні періоду виконання робіт. Заготівля відбувалася без перевірок Державної екологічної інспекції та контролю науковців або екоактивістів.
"Тому вірити звітам про заготівлю очерету в Дунайському заповіднику не потрібно. Тим більше, що він безпосередньо економічно зацікавлений у заготівлі очерету, оскільки продає його за кордон", – наголосив еколог.
Раніше ЕкоПолітика розповідала, як відновлювався Тузлівський лиман після масштабної пожежі.
