Серед екологічної спільноти ходять чутки, що президент України Володимир Зеленський та прем'єр-міністр Денис Шмигаль незадоволені роботою міністра захисту довкілля та природних ресурсів Руслана Стрільця і він може втратити посаду.
Хоча імена ймовірних кандидатів невідомі, ЕкоПолітика склала перелік вірогідних наступників Стрільця.
- Тетяна Тимочко, голова "Всеукраїнської екологічної ліги", радниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів
Тимочко працювала проректоркою із соціально-екологічної роботи в Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів. У 2012-2014 роках була головою Національної екологічної ради України, співголовою робочої групи з підготовки Концепції переходу України до збалансованого розвитку.
Вона спеціалізується на питаннях:
- збереження водних ресурсів;
- поводження з пластиком;
- проходження процедури ОВД;
- забруднення повітря;
- запобігання пожежам в природних екосистемах.
Останнім часом Тимочко все частіше виступає в ролі модератора на публічних зустрічах, що організовує Міндовкілля.
- Роман Опімах, голова Державної служби геології та надр
Він прийшов на посаду голови Держгеонадр у 2019 році з Асоціації газовидобувних компаній України.
У 2020 році у низці ЗМІ з'явилися публікації, в яких стверджувалося, що Опімах почав призначати на ключові посади представників олігархів і родичів. У 2021 році ЗМІ запідозрили Опімаха у маніпуляціях з продажем цінних родовищ.
Також у 2021 році Національне агентство з питань запобігання корупції склало протокол стосовно Опімаха через неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. А Кабінет міністрів призначив стосовно нього проведення розслідування.
- Олексій Рябчин, радник віцепрем'єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної, радник міністра захисту довкілля та природних ресурсів
У 2020-21 роках був радником з питань кліматичної політики міністра захисту довкілля та природних ресурсів Романа Абрамовського на громадських засадах, відповідав за підготовку Національно визначеного внеску України (НВВ2) до 2030 року, підготовку та участь української делегації в кліматичному саміті ООН COP26 в Глазго.
У 2021-22 роках працював радником голови правління НАК "Нафтогаз України" з питань розвитку низьковуглецевих бізнесів та зеленого курсу ЄС. Він опікувався:
- розвитком нових зелених бізнесів;
- декарбонізації існуючих активів;
- впровадження найкращих практик сталого розвитку та EGS політик.
Однак в екоспільноті Рябчина критикують за відсутність реальних успіхів та досягнень, попри колосальні можливості його посад.
- Світлана Гринчук, ексзаступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів України з питань з питань європейської інтеграції;
Гринчук обіймала посаду заступника міністра з липня до грудня 2022 року. Вона активно висвітлювала екологічні наслідки російської агресії для всього Європейського континенту на міжнародних конференціях, зокрема на Конгресі французької асоціації AMORCE.
Також Гринчук у складі української делегації на Кліматичному саміті ООН COP27 запобігла черговій спробі росії щодо гібридної легалізації незаконної анексії та окупації української території.
У Міндовкілля вона працювала над адаптацією екологічного законодавства України до європейського. Гринчук відповідала за систему моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів, а також за систему торгівлі викидами. В екологічній спільноті високо оцінюють її професіоналізм та експертність в галузі зеленої трансформації.
Після звільнення з посади вона не полишила екологічну діяльність та очолила команду підтримки реформ при Міністерстві енергетики.
- Михайло Лебігович
Блогер Михайло Лебіга став своєрідним мемом в соціальних мережах, якого жартома висувають на різні посади.
“В нашому випадку, будь-які зміни – це добре. Гірше не буде”, – написав експерт Олексій Шейко в обговоренні жарту у Facebook.
Така реакція може свідчити про те, що для екоспільноти важливі ефективні кадрові зміни у Міндовкілля. Адже відомство часто звинувачують у відсутності реальних змін в екологічній політиці, неспроможності реалізації реформ, ігноруванні імплементації європейських норм та думки громадськості та представників бізнесу. Окрім того, екоактивісти звинувачують Стрільця у поверненні до методів епохи президенства Януковича.
Раніше ЕкоПолітика аналізувала, як змінилася екологічна політика України за останній рік.
