Забруднення, посухи, зарегульованість річок греблями – ці та інші фактори вже призвели до критичного стану водних ресурсів. Деякі регіони вже відчувають дефіцит водного постачання. Однак замість раціонального вирішення проблем і ефективного управління водним сектором, законотворці ухвалюють ризиковані норми. На думку експертів, вони ставлять економіку вище за екологію, національну безпеку та добробут українців.
Про це повідомили у природоохоронній організації "Всеукраїнська екологічна ліга" (ВЕЛ).
Ключові проблеми водного сектору
Екологи виділяють кілька головних проблем у сфері водної безпеки. Серед них:
- забруднення – біологічне, хімічне, зокрема важкими металами та нафтопродуктами;
- недосконала система меліорації із застарілими підходами та зарегульованістю водних об’єктів;
- зловживання у промисловому та аграрному водокористуванні;
- зміна клімату;
- воєнні дії.
Вплив війни
Найболісніший удар по водній безпеці – це руйнування ворогом греблі Каховської ГЕС. Цей злочин призвів до масштабної втрати прісної води, руйнування річкових екосистем, а також зникнення цілих видів рослин та тварин.
Це дуже показовий, але не єдиний приклад. Як розповіли природозахисники, загалом через російську агресію зруйновано понад 1500 гідротехнічних споруд, серед яких дамби, насосні станції та шлюзи. Зараз 30% очисних та водозабірних споруд у регіонах працюють в аварійному режимі. У річках та водосховищах вже помітно, як впав рівень води.
Законодавство не допомагає, а лише вносить хаос
"Держава має зміцнювати, а не руйнувати інституційну спроможність управління водними ресурсами", – наголошують у ВЕЛ.
Здається, для цього, окрім безпосередньо національної безпеки, є й інші стимули – кандидатство на вступ до ЄС, необхідність досягнення цілей сталого розвитку ООН. До того ж в Україні є такі стратегічні документи як Водна стратегія України до 2050 року та Операційний план на 2025-2027 роки. Проте навіть під час повномасштабної війни у законодавстві відбуваються зміни, які можуть зашкодити довкіллю, добробуту людей та національній безпеці.
Такою хаотичною спробою запровадити нераціональні зміни у водній галузі в організації називають законопроєкт №7577.
"Він суперечить законодавству в частині порушення принципу виключного права держави на розпорядження стратегічними ресурсами, зокрема водними (водогосподарськими комплексами, що забезпечують питне водопостачання)", – пишуть природозахисники.
На думку експертів ВЕЛ, документ передасть малі й середні річки під виглядом об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних каналів до управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм. Таким чином Державне агентство водних ресурсів втратить повноваження із догляду за водними об’єктами та їхнього відновлення. Натомість Держрибагентство має іншу мету – використовувати воду, а не дбати про її джерела.
У ВЕЛ зазначають, що це суперечить Водній стратегії України, Водному кодексу та низці профільних документів.
Кожен має відповідати за свою частину роботи
Природозахисники наголошують, що кожна інституція має відповідати за свою частину функцій. Вони наводять норми закону "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року", які визначають наступне:
- Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства має формувати водну політику відповідно до європейських директив та регламентів. Орган має відповідати за визначення пріоритетів охорони та відновлення вод, розробку та впровадження екостандартів.
- Державне агентство водних ресурсів забезпечує практичне впровадження водної держполітики. Воно має розробляти Плани управління річковими басейнами (ПУРБ), видавати дозволи на спеціальне водокористування, а також здійснювати моніторинг стану вод, вести державний водний кадастр, реалізувати заходи з охорони і відтворення водних ресурсів.
- НАК "Води України" має виконувати господарську функцію з використання водних ресурсів, утримання інфраструктури та забезпечення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах, здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням шкідливій дії вод і ліквідацією її наслідків.
"Саме ця модель у сфері водокористування дозволить зберегти 100% державний контроль над критично важливим національним ресурсом, уникаючи ризиків хаотичної передачі управління водою сотням операторів. Це також дозволяє впроваджувати єдині стандарти, екологічні норми та технологічні рішення у водогосподарській галузі по всій країні", – наголошують у "Всеукраїнській екологічній лізі".
Водна галузь потребує реформи
У ВЕЛ вважають, що для збереження балансу між економікою та екологією, водну галузь необхідно реформувати. Проте ці зміни мають без винятків відповідати нормам Водної стратегії України до 2050 року та Операційного плану на 2025–2027 роки.
Серед пропозицій природозахисників також:
- Збереження цілісної державної системи інтегрованого управління водними ресурсами. Цю функцію має виконувати Держводагентство;
- Зупинка передачі каналів державного значення, об’єктів інженерної інфраструктури малих і середніх річок до сфери управління Держрибагентства;
- Створення НАК "Води України". Цей орган має отримати господарську функцію із забезпечення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах, використання водних ресурсів, надання послуг, утримання та розвиток інфраструктури та залучення інвестицій.
ЕкоПолітика раніше повідомляла, що природозахисники закликали накласти вето на новий водний закон.
Нагадуємо, що ООН проголосила про настання ери тотального водного банкрутства, вважаючи слово "криза" занадто м’яким для глобального дефіциту водних ресурсів.
