Екосистеми міжнародних вод нарешті отримають власний механізм захисту. 17 січня набула чинності так звана Угода про відкрите море, або ж Угода про біорізноманіття за межами національних юрисдикцій (BBNJ). Україна підписала її в 2025 році, але поки не ратифікувала.
Як повідомили в ООН, юридично обов’язковий документ охоплює зони поза межами національних вод та міжнародну акваторію морського й океанічного дна. Над BBNJ працювали близько 20 років, а ухвалили у 2023-му.
"Сподіваємося, що після повного впровадження Угода зробить життєво важливий внесок у вирішення так званої "потрійної планетарної кризи", пов’язаної зі зміною клімату, втратою біорізноманіття та забрудненням", – додають в Організації Об’єднаних Націй.
Територія без правил
Близько двох третин Світового океану не входять до складу території жодної з держав, а отже перебувають поза зоною впливу їхніх законів. Тож у відкритих водах кояться злочини, через які вже 10% видів морських істот можуть зникнути з планети.
Надмірний вилов риби, хімічне забруднення та інші прояви неконтрольованої людської активності загрожують втратою біорізноманіття та майбутніми наслідками для мільярдів людей.
Міжнародна угода як рішення
Глобальний документ пропонує кілька практик, які забезпечать сталу діяльність в океанах та морях. Серед них:
- Обмеження надмірного вилову риби. Угода дозволить досягнути домовленостей щодо конкретних ділянок акваторії та надати їм статус морських природоохоронних зон;
- Обов’язкова оцінка впливу на довкілля. Документ закликає компанії, які планують почати видобуток копалин з морського дна, проходити процедуру ОВД;
- Справедливе використання генетичних даних. Компанії, які збирають подібну інформацію про морських істот, муситимуть сплачувати кошти до фонду, який захищає біорізноманіття світового океану.
- Передача морських технологій та розвиток наукового потенціалу.
Деякі держави поки "не визначились"
Угоду про відкрите море ратифікувала вже 81 країна, серед них – Китай, Німеччина, Бразилія, Японія та Франція.
Проте низка держав, які є одними з найбільших експортерів товарів або ж активно користуються світовим океаном, поки не доєднались до угоди.
- США входить до п’ятірки найбільших океанських експортерів ($61 млрд). Країна підписала BBNJ ще у 2023 році, проте й досі Сенат Сполучених Штатів його не ратифікував;
- Індія експортує морськими шляхами товарів на $19 млрд, що забезпечує їй одну з найвищих позицій серед країн, які розвиваються. Ухвалення договору тут відбулось у 2024 році, проте внутрішню ратифікацію поки розглядають;
- Велика Британія у 2025 році внесла законодавчі зміни для інтеграції угоди у внутрішні регламенти, але парламент ще їх не ратифікував;
- росія – в меншості країн світу, які не лише не ратифікували, а навіть не прийняли Угоду про відкрите море. Тут посилаються на абстрактну "свободу судноплавства в міжнародних водах" і хочуть уникнути міжнародної співпраці для збереження океану.
Україна та збереження морів
Угоду BBNJ Україна підписала ще в серпні 2025 року. Тоді у Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства прозвітували, що "відтепер Україна стала учасницею нового міжнародного механізму захисту океанічних екосистем і сталого використання морських ресурсів у міжнародних водах".
Проте на момент набуття чинності BBNJ досі не ратифікована. За правилами, це має відбутись протягом 120 днів з моменту підписання. Для України цей термін збіг наприкінці грудня 2025 року.
Угода має для України стратегічне значення. Як зазначила народна депутатка, член парламентського Комітету з питань екологічної політики Юлія Овчинникова, мова не лише про декларацію проєвропейських екостандартів та підтримку репутації країни як такої, що дотримується міжнародного права. Угода про відкрите море напряму відповідає українським інтересам, даючи підстави для протидії російській агресії в Чорному морі.
"Для країни, яка щодня стикається з грубими порушеннями міжнародних норм, принциповість у підтримці таких договорів має особливу вагу. Сильне міжнародне право – це наш безпековий інтерес. Саме тому важливо зробити наступний крок – забезпечити ратифікацію Угоди Україною", – наголосила парламентарка.
ЕкоПолітика раніше розповідала, що Євросоюз виділив €40 млрд на реалізацію заходів Глобальної океанічної програми.
Також сталий розвиток океанів був однією з важливих тем минулорічної кліматичної конференції СОР30 у Бразилії. Тоді стартувала партнерська ініціатива One Ocean Partnership. У планах – залучити $20 млрд у регенеративну "блакитну" економіку до 2030 року зі створенням 20 млн робочих місць.
