Українські міста й регіони доволі вільно поводяться при формуванні заходів своїх екологічних програм. Тож по всій державі кошти екологічного податку, які частково потрапляють до спецфондів місцевих бюджетів, часто йдуть на купівлю смітників і квітів, а не на боротьбу з забрудненням чи захист природи. І ця тенденція може бути ще гіршою, якщо від рівня області "спуститися" до менших громад.
Подібну ситуацію ЕкоПолітика помітила в Одеській області. Якщо обласна екопрограма дійсно намагається грати в екологічність, то громади міст не стидаючись закривають екологією комунальні питання.
Екоподаток Одеської області
Регіон є далеко не лідером серед платників екологічного податку. Та все ж лише за 10 місяців 2025 року його суб’єкти господарювання сплатили до державного бюджету 25,4 млн грн екоподатку. У ДПС відзначали, що цей показник був на 9,4% вищим, ніж за аналогічний період попереднього року.
Загалом екоподаток мають сплачувати всі суб’єкти господарювання, які тим чи іншим чином шкодять довкіллю – забруднюють повітря, ґрунти та воду, утворюють та розміщують на своїй території відходи.
Ці кошти потім потрапляють до спеціального фонду державного, а також місцевих бюджетів – області та її населених пунктів.
Кошти спецфонду громади використовують на реалізацію заходів своїх екологічних програм. Як у випадку з Одещиною, часто їх недостатньо, тож програму дофінансовують з інших джерел – державного бюджету та загального фонду місцевих.
Екопрограма області
Регіональна комплексна програма з охорони довкілля Одеської області фіксує заходи, які влада має реалізувати за період з 2024-го по 2028 рік.
Документ відкриває розділ "Кліматична політика". Щоправда, у ньому передбачений лише один захід. Він стосується просування стратегій і заходів з менеджменту Нижнього Дунаю. Мета – упередження наслідків зміни клімату.
Далі в екопрограмі Одещини – заходи, пов’язані із моніторингом якості повітря, придбанням та експлуатацією відповідного обладнання.
Проте наступним же пунктом бачимо вже традиційні для регіональних програм заходи із розвитку й утримання каналізаційних мереж. У Одеської області вони хоча б не винесені на самий початок екопрограми, що дало марну надію на дійсно виважений підхід до створення документа. У розділі "Заходи по запобіганню промисловому забрудненню стічних вод" бачимо будівництво й реконструкцію побутової каналізації, реконструкцію та капремонт насосних станцій й очисних споруд, будівництво колектора для зливної каналізації. Загалом 14 заходів, на які за 5 років планували витратити майже 1,4 млрд грн. У більшості заходів головним виконавцем каналізаційних робіт зазначений Департамент екології та природних ресурсів Одеської ОВА.
Звісно ж, далі не обійшлося без відходів. Після буквально трьох заходів, які стосуються небезпечних відходів – як-то ртуті, біоцидів чи фармпрепаратів, сім наступних "присвячені" побутовому сміттю. Департамент екології на Одещині відповідає за рекультивацію сміттєзвалищ включно з розробкою проєктів, реконструкцію скидного каналу, створення комплексу з управління твердими побутовими відходами.
Одещина також планує відновлювати й реконструювати дамби, очищувати річки для відновлення гідрологічного режиму, провести паспортизацію водойм, ліквідувати сховище нафтозалишків "Лебяже озеро", впровадити екологічні заходи з видобування солі з Куяльницького лиману. Загалом розділ "Відновлення малих річок, озер та інших водойм" – приклад дійсно виважених і важливих заходів.
В екопрограмі – розробка документації для землеустрою низки заповідників, наукові дослідження щодо збереження природи регіону.
Загалом маємо визнати, що на противагу раніше вивченим програмам з охорони довкілля, в Одеській області вона цілком притомна. Так, не без каналізації та сміття, проте цих заходів значно менше і вони просто губляться на фоні дійсно екологічної роботи.
Менші міста та їхнє уявлення про екологію
Програма Південнівської міської тергромади на 2024-2026 роки після обласної – мов холодний душ. Тут просто немає заходів, які б були суто екологічними. Всі вони тим чи іншим чином дотичні до житлово-комунальної сфери та благоустрою, хіба що крім ліквідації стихійних сміттєзвалищ. З інших 12 заходів:
- 1 передбачає будівництво мереж зливової каналізації з благоустроєм біля будівлі;
- 5 стосуються сміття – придбання контейнерів для побутових відходів, розробка схем вивезення сміття та навіть розробка норм надання послуг з вивезення ТПВ;
- 6 стосуються озеленення, завезення чорнозему для освітніх закладів, придбання обладнання для висадки вуличних квітів, інвентаризації міських зелених насаджень.
Маємо зазначити, що всі заходи планували профінансувати коштом міського бюджету. Проте до чого тут екологія?
У Чорноморську екопрограму на 2024-2028 роки все ж розбавили заходами, які можна вважати беззаперечно екологічними.
Такими можна назвати ті, що стосуються поліпшення якості повітря – встановлення постів моніторингу, проведення лабораторних досліджень. Але в цьому розділі вдосталь спірних моментів. Зокрема, екомодернізація підприємств та запровадження міжнародних стандартів екологічного управління, де виконання покладене суто на промислові підприємства та їхній бюджет.
Окремо маємо виділити, що чомусь саме у межах екологічної програми Чорноморськ вирішив розвивати мережу зарядних електростанцій для електромобілів. Апелюють творці документу звісно до меншого забруднення, які продукують ці авто. Тож це забезпечило заходу із розвитку транспортної інфраструктури місце у розділі "Охорона атмосферного повітря".
Розділ "Охорона водних ресурсів" на нашу думку має бути перейменований на "Каналізація". Близько 50 його заходів стосуються будівництва, ремонту, реконструкції каналізаційних мереж та устаткування.
Також Чорноморськ в екопрограмі передбачає боротьбу зі зсувами та підтопленнями, що більше стосується цивільного захисту населення від природних лих.
Водночас місто додало до екології дрібку благоустрою. Екопрограма передбачає створення електронного реєстру зелених насаджень, будівництво системи поливу та реконструкцію теплиць в оранжереї місцевого КП "Зеленгосп". У Чорноморську навіть будівництво майданчиків для вигулу собак вважається екологічним заходом.
Боротьбою з кліматичними змінами тут вважають видалення сухих та аварійних дерев, а також розробку системи поливу та навіть оптимізацію структури пасажиропотоку спецтранспорту.
Хочемо зазначити, що ці два міста при розробці своїх програм з охорони довкілля керувались різними переліками законодавчих актів, що ми наводимо на скріншотах з сайтів місцевих рад.
Нормативна база для підготовки екопрограми у Південному. Джерело: ymtg.gov.ua
Нормативна база для підготовки екопрограми у Чорноморську. Джерело: od.cmr.gov.ua
На прикладі Одеської області ми бачимо чергове підтвердження, що українські громади мають повний карт-бланш на формування заходів своїх екологічних програм. Так, номінально вони керуються низкою законодавчих актів, проте їхнє трактування занадто широке, а часто й застаріле. Так, ми знову про постанову Кабміну від 1996 року "Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів".
Тож поки держава не оновить регуляторні механізми, громади й надалі витрачатимуть як кошти екологічного податку, так і кошти місцевих бюджетів на псевдоекологічну діяльність.
Як бачимо, кошти від підприємств-забруднювачів за таких умов будуть витрачатися на квіти, стоки, зарядки для електрокарів та видалення сухостою, а не на заходи, які дійсно запобігають промисловому забрудненню чи зменшують його вплив.
Раніше ЕкоПолітика вивчала, на що витрачають екологічні кошти у Вінницькій, Рівненській, Житомирській, Івано-Франківській, Черкаській та інших областях.
