Бізнес та експерти все частіше стверджують, що металобрухт не можна вважати відходами. Водночас закон через свої норми транслює неоднозначну позицію, що призводить до прогалин у регулюванні. У підсумку деякі підприємства несуть подвійне навантаження, одночасно виконуючи норми закону "Про металобрухт" і закону "Про управління відходами".
Видання "ECOBUSINESS. Екологія підприємства" поспілкувалося з експертами та представниками підприємств, щоб виявити, які проблеми несе законодавча неузгодженість. Про це стало відомо з публікації у спільноті Ukraine Waste Recycling.
Законодавче коріння проблеми
Правова колізія викликана різним підходом до визначення металобрухту у різних законах.
Для закону "Про металобрухт" – це непридатні для прямого використання вироби або ж їхні частини. Вони втратили цінність для експлуатації, а також містять метали – чорні або кольорові.
Закон "Про управління відходами" відходами вважає будь-що, від чого власник хоче позбутися. Водночас документ передбачає вибуття окремих видів брухту зі статусу відходів. Проте у Національному переліку відходів є позиції, які фактично відповідають визначенню металобрухту.
Попередній закон "Про відходи" виводив брухт з-під своєї дії із внесенням відповідної норми до Закону "Про металобрухт". Старий закон свою дію припинив, а отже з ним і це розмежування втратило чинність.
Тож металобрухт "завис" між вимогами двох законів одночасно і експерти вважають, що закон "Про відходи" намагається контролювати те, що йому не належить.
"Реалізація окремих його механізмів, зокрема механізму припинення статусу відходів, який міг стати дієвим інструментом спрощення передачі брухту спеціалізованим підприємствам, виявилася невдалою. Спочатку цей механізм був надмірно ускладнений необґрунтованими вимогами й процедурами, а згодом – фактично заблокований через нефункціонування відповідного спеціального реєстру", - розповів виданню експерт у сфері управління відходами Євген Шмурак.
Підприємства балансують на свій ризик
Бізнеси вимушені самостійно ухвалювати рішення, чи відображати брухт як відходи, чи обліковувати його в "ЕкоСистемі" та навіть на які документи спиратися, щоб підтверджувати законність операцій з металобрухтом.
Додатково підприємства фактично не можуть вивести металобрухт зі статусу відходів, тож для його переробки мають отримувати дозволи на оброблення відходів та вести їхній облік.
Експерт Євген Шмурак наголошує, що усунення помилок потребує комплексних змін. Однак, ситуацію можна врегулювати швидше, якщо внести зміни до закону "Про металобрухт", виклавши його статтю 2 у такому вигляді:
"Закон України “Про управління відходами” не поширюється на відносини, що виникають у процесі збирання, заготівлі та здійснення операцій з металобрухтом. Після передачі відходів металобрухту спеціалізованим підприємствам їх статус як відходів припиняється автоматично".
Ризики для екології
Деякі експерти вважають такі зміни ризикованим спрощенням, адже брухт по суті все ж втратив експлуатаційну цінність, тож дійсно є відходами. Проте їх специфіка потребує іншого регулювання.
"Справжня проблема полягає не в статусі брухту чорних і кольорових металів, а в розбіжностях між загальним екологічним законодавством та спеціальним регулюванням ринку брухту", - зазначив Олександр Шейко, голова Експертно-наукової ради Української асоціації вторинних металів.
На його думку, рішення може полягати у чіткому визначенні меж застосування обох законів та уніфікації системи обліку та контролю. Спроба зміни правового статусу цього матеріалу не є доцільною.
ЕкоПолітика раніше повідомляла, що уряд вдруге відтермінував на один рік початок застосування нової класифікації відходів для оподаткування. Воно мало стартувати вже з 1 січня 2026 року.
