Українські озера вміють дивувати: одні настільки прозорі, що дно видно на кілька метрів униз. Інші лежать високо в Карпатах, куди не під’їдеш автомобілем і не дійдеш у білих кросівках. Є озера, які живлять великі екосистеми, дають прихисток тисячам птахів і впливають на життя цілих регіонів.
ЕкоПолітика зібрала 7 українських озер, унікальність яких особливо важливо зберегти.
Є одна дуже важлива обставина: озеро не обов’язково має повністю висохнути, щоб ми його втратили. Достатньо, щоб вода стала непридатною для життя в ній, берег забудували, природний водообмін порушили, а характерні для водойми рослини і тварини зникли.
1. Світязь — українське "море", якому не вистачає води
Місцезнаходження: Волинська область.
Це озеро, яке не потребує окремого представлення: воно є одним із 7 природних чудес України та найглибшим природним озером нашої країни. Прозора вода, піщані береги й величезна, як для озера, площа давно зробили його одним із найпопулярніших місць літнього відпочинку в Україні.
Але популярність має свою ціну. Світязь і вся система Шацьких озер дуже чутливі до змін водного режиму. Пов’язані зі зміною клімату посушливі періоди, зменшення кількості опадів, високі температури та зміни рівня ґрунтових вод зменшують обсяг води в озері.
Як минулого, так і цього літа відпочивальники помічають тривожні зміни: вода помітно відступила від берегів. Деякі ділянки, які ще кілька років тому були під водою, тепер стали суходолом.
До природних чинників додається людський тиск: забудова узбережжя, туристичне навантаження, стоки та втручання у прилеглі території. Вчені вважають, що однією з причин обміління Світязя можуть бути масштабні гірничі роботи в Хотиславському кар'єрі на території Білорусі.
Головний парадокс цього курортного озера: що більше людей хочуть насолодитися його природою, то ретельніше цю природу потрібно захищати від самих відпочивальників.
2. Синевир — скарб, який може не витримати надмірної любові туристів
Місцезнаходження: Закарпатська область.
Синевир називають "Морським оком" Карпат, адже озеро лежить серед гір і хвойних лісів та є одним із найбільш упізнаваних природних символів України. Це найбільше і найглибше високогірне озеро на території нашої країни.
Його походження пов’язане з гірськими зсувами, які перекрили долину струмка. У результаті серед Карпат утворилася водойма, навколо якої згодом виросло чимало красивих легенд.
Сьогодні головна загроза Синевиру — сучасне туристичне навантаження.
Тисячі відвідувачів — це транспорт, сміття, витоптування рослинності, заклади харчування і постійний тиск на територію навколо озера.
Добра новина в тому, що Синевир розташований у межах національного природного парку, тож має охоронний статус. Погана — статус на папері сам собою ще не прибирає пластикові стаканчики та не зменшує кількість автомобілів.
Тому для Синевиру ключовим має стати баланс: показати людям одну з найкрасивіших водойм України й водночас не перетворити її на черговий атракціон із паркуванням біля самої води.
3. Ялпуг — найбільше українське озеро, яке залежить не лише від України
Місцезнаходження: Одеська область.
Ялпуг — одна з тих водойм, масштаби яких особливо добре видно лише на карті. Це найбільше природне прісноводне озеро України за площею та важлива частина водної системи українського Придунав’я.
Його цінність — не лише в розмірі. Озеро підтримує локальні водно-болотні екосистеми, є помешканням риб та птахів і має значення для місцевих громад.
Та Ялпуг має особливість: його стан значною мірою залежить від води, яка надходить із річок, зокрема з території сусідньої Молдови.
А вода кордонів не визнає: вище за течією у річки, які живлять Ялпуг, регулярно потрапляють агрохімікати, неочищені стоки чи інші забруднювачі. А наслідки у вигляді "цвітіння" води та масового мору риби через нестачу кисню отримує українське озеро.
Додаємо сюди посухи, високі температури, випаровування та загальну нестачу води на півдні — і стає зрозуміло, чому великі розміри не роблять Ялпуг невразливим. Глобальні кліматичні зміни зумовили рекордно низький рівень води в озері наприкінці весни. Місцеві жителі не пам'ятають, щоб озеро колись раніше перебувало в такому стані. Під загрозою загибелі опинився також урожай місцевих фермерів.
4. Біле озеро — поліська перлина, якій загрожує зміна водного режиму
Місцезнаходження: Рівненська область.
Карстове озеро "Біле". Фото: Оксана Головко
Це унікальна карстова водойма і єдине озеро в Україні з підвищеним вмістом гліцерину у воді (до 6,37 мг/л). Через це його називають "водоймою молодості" та спа-салоном для шкіри.
Оскільки Біле озеро розташоване на Поліссі — регіоні, де життя озер, боліт, лісів і ґрунтових вод тісно пов’язане між собою — однією з головних загроз для нього є зміна гідрологічного режиму.
Осушування прилеглих територій, зниження рівня ґрунтових вод, тривалі посухи та високі літні температури можуть змінювати водойму навіть без прямого забруднення. У травні цього року місцеві жителі повідомляли про суттєве обміління водойми.
А ще цілющі властивості води Білого озера приваблюють до нього тисячі відпочивальників щороку. Тому вплив туристичного чинника тут також ніхто не скасовував: сміття, автомобілі біля берегів, витоптування створюють надмірне рекреаційне навантаження на його екосистеми.
5. Бребенескул — найвище озеро України
Місцезнаходження: Закарпатська область.
Фото: wikipedia.org. Автор: LorikNov.
Щоб дістатися до цього мальовничого високогірного озера, доведеться добряче попрацювати ногами. Воно лежить в котловині між однойменною горою і горою Ґутин Томнатик. Таке розташування робить озеро Бребенескул місцем, де в один день сходяться різні пори року.
Воно невелике, холодне й дуже фотогенічне — тобто ідеальний кандидат для Instagram. Саме через це й починаються проблеми.
Те, що для туриста має вигляд невеликої витоптаної стежки або місця для намету, для альпійської рослинності може означати пошкодження на роки. Адже високогірні екосистеми відновлюються набагато повільніше, ніж міський газон.
Додайте ще сміття, багаття, хаотичні стоянки та загальне зростання туристичного навантаження на Чорногору.
Окремий ризик — зміна клімату. Високогірні водойми особливо чутливі до зміни температури, режиму опадів і тривалості снігового покриву.
Бребенескул не обов’язково забудовувати багатоповерхівками, щоб йому нашкодити. Іноді достатньо кількох тисяч туристів, які переконані, що один залишений пакет нічого не змінить.
6. Солотвинські озера — курорт на краю карстових проваль
Місцезнаходження: Закарпатська область.
Селище Солотвино на Закарпатті відоме солоними озерами та багаторічною історією солевидобутку. Саме промислове втручання людини стало як причиною утворення водойм, так і однією з причин нинішніх проблем території. Тутешні озера виникли внаслідок просідання порід у процесі видобутку солі з розташованих поблизу копалень, а тепер карстові процеси загрожують поховати їх разом із прилеглою територією.
Раніше найбільше озеро групи — Кунігунду — називали "українським Мертвим морем". Концентрація солі тут була настільки велика, що потонути в ньому було неможливо. Науковці стверджують, що за лікувальними властивостями озеро також ні в чому не поступалося відомому ізраїльському морю.
Але зараз туристи відзначають, що озера суттєво міліють, а вміст солі в їхній воді стає меншим. Лікувальних грязей також залишилося вкрай небагато. Ще відпочивальники скаржаться на бруд і сміття, які часто-густо можна помітити на берегах.
Солотвинські озера особливі тим, що тут майже неможливо провести чітку межу між природою та наслідками людської діяльності. Сіль створила унікальний ландшафт і зробила Солотвино курортом, а її промисловий видобуток водночас запустив процеси, які тепер загрожують цьому ландшафту.
Тому "втратити Солотвинські озера" означає не лише побачити менше води на карті. Йдеться про ризик подальшої трансформації всієї території — водойм, ґрунтів, підземних вод і самого Солотвина як курорту.
7. Сасик (Кундук) — озеро, яке створили люди задля "покращення"
Місцезнаходження: Одеська область.
Фото: wikipedia.org. Автор: Yuriy Kvach.
Історія Сасика, найбільшого штучного озера України, — чудовий приклад того, що масштабні втручання в природу майже завжди створюють більше проблем, аніж розв’язують.
Колись це був солоний лиман, пов’язаний із Чорним морем. У радянські часи водойму відокремили дамбою та почали опріснювати, щоб використовувати її воду для господарських потреб і вирощувати рибу.
Але не так сталося, як планувалося: штучне озеро так і не вдалося зробити повністю прісноводним, оскільки запаси солі в донних відкладеннях виявилися набагато більшими за прогнозовані. Тому обсяги вилову риби не досягли запланованих у проєкті опріснення значень, а вода Кундука й досі непридатна для зрошення полів.
Тепер, після цього сумнівного "покращення", раз на кілька років у лимані "цвіте" вода, а риба гине від задухи. Така зміна природного водообміну суттєво трансформувала екосистему. Питання якості води, засолення, "цвітіння" та подальшої долі водойми залишаються предметом дискусій уже багато років. Є кілька проєктів повернення лиману Сасик до природного стану, але вони все ще чекають на свою реалізацію.
Озера зникають не лише тоді, коли зникає вода
Варто усвідомлювати, що природне озеро — це не басейн у готелі. Недостатньо просто долити води чи почистити фільтр, щоб повернути все, як було.
Якщо змінюється система водообміну навколо нього, поступово змінюється й саме озеро. Саме тому берегти озера означає значно більше, ніж просто не забруднювати воду.
Потрібно захищати їхні водозбори, ліси, болота й прибережні території, контролювати забудову, очищувати стоки та враховувати, що через зміну клімату вода в Україні стає дедалі ціннішим, життєво необхідним ресурсом.
Якщо ви думаєте, що ми згущуємо фарби, коли говоримо про втрату великих озер, ви даремно себе заспокоюєте. Ось вам наочний приклад: цього літа на Хмельниччині повністю висохло найбільше озеро області — Святе, яке до цього існувало понад 10 тисяч років.
