Регулювання використання екологічного податку на місцях вкрай неефективне. ЕкоПолітика, аналізуючи ситуацію в регіонах, помітила – громади за екологічний кошт закривають свої комунальні питання і застарілі норми їм це дозволяють. Чи рухається цим же шляхом Рівненська область?
Екоподаток має працювати на екологію
За підсумками 10 місяців 2025 року підприємства-забруднювачі Рівненщини сплатили 89 млн грн екологічного податку. Як повідомили в Державній податковій інспекції області, ці надходження були вищими за минулорічні на 8%.
До державного бюджету зі всього обсягу екоподатку перераховано 63 млн грн, а от інші 26 млн грн надійшли до бюджетів місцевих рад.
У податковій зростання надходжень називають свідченням важливості системного підходу до охорони довкілля. Та що в регіоні вважають "системним підходом"? Щоб це з’ясувати, ЕкоПолітика проаналізувала програми із охорони довкілля рад різних рівнів.
Наголосимо, що їхні заходи фінансуються не виключно коштами екоподатку, а й доповнюються грошами з інших джерел.
Обласний рівень
Відкриває чинну обласну програму із охорони навколишнього природного середовища вже традиційний "каналізаційний" блок.
Окремим розділом тут значиться будівництво та реконструкція очисних споруд. Наміри благі та дійсно екологічні – запобігти забрудненню довкілля загалом і річок зокрема. Передусім це управління інженерними комунікаціями, що в ідеальному світі мало б відноситись до сфери ЖКГ. Проте не на Рівненщині. Тут ми бачимо плани з капремонту, реконструкції та модернізації очисних споруд, навіть будівництво нових. Відповідальні за реалізацію заходів цілком очевидно не екологічні структури, а місцеві ради й управління містобудування, архітектури та ЖКГ.
Якщо далі ми очікуємо на заходи, дійсно пов’язані з екологією, а не комунальним господарством, нас знову очікує розчарування. Наступний підпункт програми – будівництво, реконструкція каналізаційних насосних станцій, каналізаційних мереж із переліком колекторів та мереж.
Область також планує придбати насосне обладнання та прилади контролю за якістю поверхневих і підземних вод. З дев’яти заходів – лише один не пов’язаний із каналізацією. Йдеться про прилади для обласного центру гідрометеорології.
Екологічними заходами, на думку Рівненської обласної ради, є навіть виготовлення проєктної документації для реконструкції систем водовідведення та очисних споруд.
Придбання машин для збору побутових відходів та сміттєвих контейнерів – також у програмі з охорони довкілля. Окремо для зменшення навантаження на звалища області планують будівництво сортувальної станції та закупівлю обладнання для пресування сміття. До речі, розроблення Регіонального плану управління відходами – також один із заходів екопрограми.
Рівненська область планує багато заходів із охорони заповідного фонду, тваринного світу, а також просвітницьких та інформаційних подій. Їхнє фінансування неспівставне із сумами, які йдуть на каналізацію і сміття.
Ситуація у громадах
Приклад області наслідують і менші громади. В екопрограмі Костопільської міської територіальної громади на 2024–2026 роки з 11 заходів 5 стосуються каналізації, а 4 – відходів. Суть заходів уже нам знайома – від реконструкції очисних споруд і колекторів до придбання контейнерів для сміття і транспорту для вивезення відходів.
Радивілівська міська громада також не обійшла увагою стоки та сміття. Її програма з охорони навколишнього середовища на 2026–2028 роки передбачає реконструкцію й будівництво очисних споруд і каналізаційних мереж, впорядкування відведення ливневих опадів, будівництво контейнерних майданчиків.
Правило "рослини = екологія" працює і тут. Висадка й закупівля квітів і дерев, заходи з їх утримання – також складова екопрограми. Окремо дивує, що довкіллєвим заходом визнано утримання газонів та узбіч центральних доріг.
Вивчення заходів програми охорони довкілля Козинської сільради на 2025 рік спочатку викликало певну надію. Тут є відновлення місцевих водойм, санітарна очистка узбережжя, рекультивація порушених земель.
Не обійшлося й без сумнівних пунктів. Зокрема сільська громада відносить до екологічних заходів закупівлю та висадження саджанців, розбивку клумб і квітників та догляд за ними. Паспортизація місць видалення відходів – також в екопрограмі.
Всеукраїнська неефективність
Тактика використання екоподатку в Рівненській області – не оригінальна. Ситуація схожа у Вінницькій, Черкаській, Івано-Франківській, Житомирській та інших областях. Ми переконані, що подібним підходом користуються громади по всій Україні, адже мають формальний дозвіл від держави – постанову Кабміну від 1996 року.
Сміття і стоки забруднюють довкілля? Значить в екопрограму. Дерева поглинають СО2? Туди ж. Тож поки держава не дасть громадам чіткіші рамки екологічності, вони відноситимуть до своїх програм з охорони довкілля все більше заходів із благоустрою чи сфери ЖКГ.
Про сумнівність позитивного впливу екоподатку на покращення довкілля ЕкоПолітика писала раніше у розгорнутому матеріалі.
