Закон про реформування української сфери промислового забруднення під європейські стандарти був одним із найочікуваніших документів як у середовищі фахівців з екології, так і серед екоактивістів та громадських організацій, які займаються питаннями охорони довкілля. Але проголосований Верховною Радою лише з другої спроби законопроєкт виявився настільки не відповідним українським реаліям сьогодення, що стейкхолдери назвали його “бомбою сповільненої дії”.
Це, напевно, один із найрезонансніших екологічних євроінтеграційних законопроєктів, які розглядалися Верховною Радою протягом останніх двох років. Це вже четвертий документ, підготований законотворцями, щодо реформи сфери промислового забруднення в Україні.
Раніше ми вже розповідали про те, що на одностайну думку експертів, є 3 критичних застереження щодо законопроєкту №11355: нереально короткі терміни, відведені підприємствам на проведення екомодернізації, відсутність інструментів та джерел фінансування модернізації промисловості, а також повна відірваність від реалій воєнного часу та стану економіки після 2,5 років війни.
Фактори ризику
ЕкоПолітика узагальнила всі думки експертів, які почула щодо законопроєкту №11355 “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення”. В результаті ми вирішили розкрити ще 2 ключових фактори, які будь-яку реформу перетворять на mission impossible:
- відсутність фахово підготованої нормативно-правової документації до рамкового закону,
- відсутність спеціалістів, які здатні ці зміни впровадити.
І реформа промзабруднення – не виняток.
Президентка Асоціації професіоналів довкілля Людмила Циганок у коментарі для нашого видання попередила:
“Тут треба розуміти, щоб не було такої халепи, як із рамковим законом про управління відходами. Коли рамка була прийнята, ніхто не бачив нормативно-правової документації. До слова сказати, по цьому проєкту закону ми також нормативно-правової бази всієї не бачимо. Тож, рух цією реформою може видатися досить наосліп”.
Окремо фахівчиня наголосила, що реформа – це не текст закону, бо цього надто мало. Вона зауважила, що реформа – це і повний комплекс нормативно-правових актів, і програми фінансування.
Аналогічну думку висловила Ірина Черниш, голова ГО "Save Dnipro":
“Ми дуже чітко маємо слідкувати, як буде розроблятися вторинне законодавство, тобто підзаконні акти”.
Експерти також висловили побоювання, що трансформація сфери управління промисловим забрудненням може стати черговою реформою нашвидкоруч, як ми вже бачили на прикладі перебудови галузі поводження з відходами. Так, після набуття чинності 9 липня 2023 року Закону №2320-IX “Про управління відходами” Міндовкілля на чолі з Русланом Стрільцем не забезпечило розробку та прийняття необхідної підзаконної нормативно-правової документації до нього. Це на початку січня цього року спричинило колапс ринку послуг щодо поводження із небезпечними відходами, а 9 липня 2024 року – залишило поза законом 99,7% виконавців послуг з управління побутовими відходами.
Фахівці були змушені вкотре звернути увагу чиновників та громадськості на катастрофічну ситуацію з отриманням дозволів нового зразка на здійснення операцій з оброблення відходів. Вони констатували, що за рік після набрання чинності Законом, 90% його норм просто мертві.
Тому ЕкоПолітика вирішила розібратися, чи не спіткає багатостраждальний законопроєкт про контроль промислового забруднення така сама доля, як і Закон №2320-IX “Про управління відходами”.
Без яких документів неможлива реформа промзабруднення
Директива 2010/75/ЄС, з орієнтацією на яку й розроблявся законопроєкт №11355, більшою частиною передбачає імплементацію в українське законодавство європейських найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ). Впровадження концепції НДТМ відіграє основну роль під час застосування інтегрованого підходу до регулювання забруднення.
Вони розробляються для кожної галузі промисловості окремо та встановлюють нормативи викидів. Норми відповідно до них будуть вже європейські, які суттєво нижчі за ті, які зараз діють в Україні.
Законопроєктом відведено 4 роки на розробку та впровадження норм НДТМ. І тут успіх їхнього введення залежить від 2 факторів:
- чи встигне Міндовкілля адаптувати ці документи вчасно;
- чи встигнуть підприємства їх впровадити.
Ми поцікавилися у Міндовкілля, на скільки відсотків вже готові НДТМ, які передбачені законопроєктом №11355. У відомстві розповіли, що вже готовий переклад 10 довідкових документів НДТМ, ознайомитися з якими можливо на вебсайті міністерства. Але не зрозуміло, чому переклад європейських документів НДТМ нам презентують як прогрес чи реформу промзабруднення.
Спеціалісти міністерства розповіли про створення 6 Робочих груп з підготовки пропозицій до висновків НДТМ, до яких увійшли представники державних органів, бізнесу, науковців, експертів, та на яких активно обговорюються довідкові документи НДТМ та доопрацьовується їх переклад у частині узгодження технічної термінології, оскільки термінологія Європейського Союзу відрізняється від української.
При цьому 3 Робочі групи вже завершили першочергове завдання з доопрацювання перекладу довідкових документів НДТМ, зокрема: 1. Для виробництва чавуну та сталі; 2. Для підприємств кольорової металургії; 3. Для виробництва цементу, вапна та оксиду магнію. За нашими даними, зустрічі та обговорення в робочих групах були формальними та принципово відрізнялися від відкритого та експертного діалогу, що відбувався за аналогією у окремих країнах Європейського Союзу.
У Міндовкілля додали, що продовжують працювати над пошуком можливостей для перекладу інших довідкових документів та висновків НДТМ.
А тепер дивимося на чинний перелік НДТМ (англ. Best available techniques — BAT), оприлюднений на сайті Єврокомісії. Він містить 36 позицій. Із них на цей момент повністю міністерство адаптувало тільки три, хоча робота триває ще з 2022 року. Тобто за три роки за допомогою іноземних проєктів та грантів і з залученням експертної спільноти і усіх можливих сил Міндовкілля працює з ефективністю в 1 НДТМ за рік.
Ольга Семків, директор проєкту зі сталого розвитку ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", у коментарі для ЕкоПолітики зазначила, що НДТМ це “живий” документ, який переглядається та регулярно оновлюється в Європейському Союзі з урахуванням розвитку технологій та їхньої вартості.
“Міндовкілля спільно з проєктами міжнародної технічної допомоги забезпечило переклад датованого 2012 роком основного НДТМ для металургійних підприємств. Однак зараз в ЄС завершується процес оновлення цього документа. Відповідно, навіть роботу з узгодження перекладу потрібно розпочинати заново”, – розповіла вона.
Окремо фахівчиня наголосила, що переклад – це лише перший етап впровадження. Оскільки Україна не є частиною ЄС, акти прямої дії мають бути імплементовані в українське законодавство, тобто пройти всі регламентовані етапи погодження нормативно-правового акта.
“По-друге, навіть затверджений НДТМ не є мірилом готовності до його впровадження українськими підприємствами. На жаль, наразі та до завершення війни впровадження масштабних проєктів капітальних інвестицій, в тому числі з екологічної модернізації, залишається під питанням у зв'язку з цілком об'єктивними причинами”, – констатувала Ольга Семків.
Генеральний директор “Центру Екології та Розвитку Нових технологій” Владислав Антипов також наголосив на неготовності вітчизняних підприємств запроваджувати найкращі доступні технології та методи управління.
На його думку, на сьогодні найбільші ризики того, що НДТМ не будуть впроваджені вчасно, мають гірничо-металургійний комплекс, енергетика та цементна галузь. Експерт пояснив це тим, що ці галузі мають дуже складні виробничі ланцюжки, великі масштаби проведення проєктних та будівельних робіт, а також потребують найбільш вартісних та сучасних технологічних рішень.
“Також важливо те, що на великому підприємстві неможливо реалізувати якийсь один проєкт, який розв’яже усі проблеми. Необхідно створювати цілі інвестиційні програми з переходу на НДТМ, які включатимуть десятки проєктів. Якщо менші галузі можуть реалізовувати інвестиційні проєкти з екологічної модернізації за 1-2 роки, то на великих підприємствах для реалізації таких програм може знадобитися від 10 до 20 років”, – говорить Владислав Антипов.
А чи є фахівці?
Тепер щодо другого фактору ризику, тобто наявності спеціалістів, які здатні всю згадану підзаконку підготувати.
У Міндовкілля на наш запит відповіли загальними фразами, що мають у структурі відповідний департамент, який відповідальний за реформу запобігання промисловому забрудненню, і що надалі є необхідність збільшення чисельності відповідальних за реалізацію реформи.
Людмила Циганок на наше запитання стосовно здатності профільного міністерства реалізувати реформу промзабруднення висловилася досить категорично: вона впевнена, що Міндовкілля взагалі не готове реалізовувати будь-які реформи.
“Я маю констатувати надзвичайно низький рівень кваліфікації наявного персоналу, надзвичайно низький рівень приземленості, тобто розуміння, як ці реформи взагалі впроваджуються, як це на місцях працює і небажання будувати реальний діалог. Тобто відбувається імітація цього діалогу, але реального діалогу вже понад 2 роки немає”, – сказала вона.
Тому ризики нереалізації є колосальні, впевнена Людмила Циганок.
“Сміливо можу зараз спрогнозувати: якщо не буде якихось реальних кроків на виправлення цієї ситуації, під загрозою, поряд із реформою сфери управління відходами, може опинитися і ця реформа, саме у зв'язку з низьким рівнем кваліфікації, з недостатністю персоналу. По факту, фахівців дуже мало, всі це розуміють. Інформація про недостатню укомплектованість команд є в офіційних листах Міндовкілля. Відповідно, відбуваються реформи хаотично і це дискредитує Україну на міжнародній арені” – додала експертка.
Ольга Семків у коментарі для ЕкоПолітики також зазначила, що в Україні є компетентні фахівці в галузі промислового забруднення, проте для повноцінної реалізації реформи такого масштабу потрібні додаткові ресурси та експертна підтримка. Нестабільна ситуація в країні, на думку фахівчині, значно ускладнює залучення необхідної кількості спеціалістів.
“Відтік кадрів, зумовлений безпековою ситуацією, є ще одним суттєвим викликом, який негативно впливає на можливість реалізації реформ. Крім того, необхідно враховувати, що для успішного впровадження реформ потрібна не лише наявність фахівців, але й створення відповідних умов для їхньої роботи, що вимагає стабільного фінансування, доступу до новітніх технологій та наукових знань, а також налагодженої співпраці між державними установами, підприємствами та міжнародними організаціями”, – сказала вона.
Напрошується висновок, що Міндовкілля на чолі з Русланом Стрільцем дуже повільно адаптує європейські НДТМ та зовсім не бажає співпрацювати з фахівцями, які постійно пропонують свою допомогу. Всі учасники обговорень констатують некомпетентність та закритість профільного міністерства для співпраці у проведенні довкіллєвих реформ. За гарними анонсами про успіхи та досягнення міністерства, що заполонили Фейсбук та різні медіа, криється низька інституційна спроможність та відсутність євроінтеграційного прогресу.
Тому вимушені визнати, що прогресивне європейське майбутнє з такими “реформаторами” нам, скоріш за все, ще довго не побачити.
