Прийняття 16 липня Верховною Радою України законопроєкту №11355 “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення”, викликало значну кількість обговорень серед експертів та активістів. Поряд із захопленими відгуками про те, що багаторічний період підготовки закону про промислове забруднення нарешті закінчився, прозвучали також критичні зауваження та попередження від екологів та промисловців.
Які основні ризики та проблеми несе в собі проєкт Закону №11355, фактично тільки з другої спроби прийнятий депутатами, розбиралася ЕкоПолітика.
Ми ретельно зібрали та проаналізували думки фахівців, які вони оприлюднювали у соцмережах, а також особисто поспілкувалися із деякими з них. В результаті маємо 3 критичних застереження щодо закону про екомодернізацію українських підприємств:
1. Нереальні терміни, передбачені документом на екомодернізацію підприємств
Нагадаємо, що законопроєкт про промислове забруднення передбачає 7 років для впровадження найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) на існуючих підприємствах, а також термін у 10 років для виведення застарілих установок із експлуатації.
Ще наприкінці травня Європейська Бізнес Асоціація звернулася до українських народних обранців із проханням відстрочити імплементацію європейського природоохоронного законодавства у сфері промислового забруднення.
У ЄБА пропонували скасувати часові обмеження в 7 років для впровадження НДТМ на існуючих підприємствах, а також збільшити відповідний можливий кінцевий строк для виведення установок із експлуатації до 15 років.
Вони аргументували свою позицію тим, що при встановленні термінів переходу на нові екологічні стандарти необхідно враховувати як фінансову спроможність бізнесів модернізувати виробництво під час війни без фінансової допомоги від держави та ЄС, так і необхідність вирішення соціально-економічних проблем, що можуть виникнути при зупинці містоутворюючих підприємств.
Генеральний директор “Центру Екології та Розвитку Нових технологій” Владислав Антипов доречно нагадує:
“Навіть у стабільній та заможній Європі перехід на НДТМ здійснювався понад 20 років. У деяких країнах він ще навіть не завершився. Тому для певних українських підприємств строк у 7 років не виглядає реалістичним станом на зараз”.
Голова Ради Федерації роботодавців України Дмитро Олійник взагалі назвав законопроєкт №11355 “бомбою сповільненої дії під українськими заводами”. Він наголосив, що цей закон міг бути “на 100% підтриманий бізнесом та місцевими громадами, якби не одне суттєве АЛЕ – для екологічної модернізації української промисловості нардепи передбачили набагато менше часу, ніж є навіть у ЄС”.
“Йдеться передусім про частину 5 статті 29 нового закону. Вона дає так званий "дозвіл смерті" – дозволяє працювати на установці без необхідності її модернізації строком до 10 років, але з зобов’язанням цю установку потім просто закрити”, – поточнив Дмитро Олійник.
Експерт попередив, що “цілі галузі української економіки, які за 10 років не зможуть побудувати з нуля нове виробництво, яке буде відповідати нормам ЄС, повинні будуть закритися”.
“Ще раз: в умовах війни, абсолютної невизначеності і відсутності будь-якого фінансування, бізнесу пропонують взяти зобов’язання за 10 років повністю перебудувати агрегати. Або – закрити”, – обурився голова Ради ФРУ.
2. Шалений економічний тиск на підприємства
Одним із головних зауважень експертів, як уже видно з попередніх коментарів є те, що вітчизняні підприємства будуть зобов’язані провести значну кількість підготовчих дій та інвестицій для отримання інтегрованого довкіллєвого дозволу до жовтня 2028 року. Така необхідність може стати серйозним тягарем для бізнесу, особливо в умовах війни, коли фінансові ресурси обмежені, а економічна стабільність під питанням. На думку експертів, така вимога може призвести до закриття частини підприємств та колапсу в дозвільній системі.
Так, Дмитро Олійник впевнений, що крім гасел та рамкових норм, законопроєкт взагалі не має жодної конкретики.
“Неясно, де, на яких умовах та коли український бізнес зможе отримати доступ до фінансування – наприклад, у формі кредитування, державної підтримки чи грантів, необхідних для будівництва нових сучасних потужностей”, – говорить він.
ЕкоПолітика поцікавилася у фахівців Міндовкілля, які міркування є щодо можливих значних витрат на впровадження найкращих доступних технологій та методів управління українськими підприємствами. У відомстві зазначили, що “законопроєктом передбачені тривалі періоди до набрання чинності нових правил, які дозволять багатьом підприємствам впровадити нові технології в рамках звичайних циклів модернізації свого технічного обладнання”.
У міністерстві також розповіли про передбачену законопроєктом можливість надання пільги при ввезенні в Україну нового устаткування, обладнання, комплектуючих до них та матеріалів, які не виробляються в Україні, згідно з вимогами податкового та митного законодавства, для впровадження операторами установок НДТМ.
Також у Міндовкілля пообіцяли надалі розробити концепцію державної цільової програми підтримки підприємств, що впроваджують найкращі доступні технології та методи управління, а також продовжити працювати над пошуком можливостей для залучення інших ресурсів, щоб зробити нові технології доступними.
Водночас Ольга Семків, директор проєкту зі сталого розвитку ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", у коментарі для ЕкоПолітики зазначила, що одним із основних ризиків при проведенні реформи промислового забруднення є фінансові обмеження, зокрема потребу у значних обсягах капітальних інвестицій протягом досить короткого періоду часу.
З нею погоджується Владислав Антипов:
“Також великим питанням залишається фінансування масштабних екологічних проєктів, які требі реалізувати для переходу на НДТМ. Зараз багато українських галузей працюють або на межі рентабельності, або навіть “в мінус”. Підприємства не мають власних коштів для таких масштабних інвестицій, а залучити іноземне фінансування для заводу, над яким щодня літають ракети, просто неможливо”.
Експерт зазначив, що тільки для гірничо-металургійного комплексу перехід на НДТМ оцінюється від $5 до $10 млрд.
3. Невідповідність реаліям воєнного стану
Фахівці констатують, що законопроєкт абсолютно не враховує можливі строки припинення воєнного стану в Україні, що ставить під загрозу виконання його норм у встановлений термін. Вони пропонують відтермінувати набрання чинності закону до моменту завершення воєнного стану, оскільки ніхто не може передбачити, коли це станеться.
Президентка Асоціації професіоналів довкілля Людмила Циганок від імені всіх фахівців PAEW висловила занепокоєння щодо того, що у текст законопроєкту №11355 включили чіткі дедлайни без врахування поправок на закінчення війни.
“Можливо, в нас народні депутати знають, коли закінчиться війна, але це досить дивно виглядає. Тобто, ми закриваємо очі на всю ситуацію, яка є довкола, і виглядає це досить відірвано від реальності”, – сказала вона.
Ольга Семків зазначила, що постійні обстріли інфраструктури та промислових підприємств також становлять серйозну загрозу для проведення екомодернізації підприємств та реалізації положень нового закону про промислове забруднення:
“Адже для стратегічного планування, яке є обов’язковим елементом розроблення обґрунтовуючих документів для отримання інтегрованого дозволу, відсутність можливості планувати на довгостроковий період може відіграти критичну роль при впровадженні положень Закону”, – впевнена вона.
Дмитро Олійник констатував: “Неясно також, як вести це будування – під час воєнних дій, відключення електроенергії та її шаленої вартості, а також щоденних "прильотів" на виробничі майданчики”.
Ми навели тільки 3 головних застереження щодо впровадження нового євроінтеграційного законопроєкту №11355 “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення”, які ми почули від усіх фахівців, із якими спілкувалися. Але є ще ряд факторів ризику, які можуть мати дуже відчутний вплив на проведення реформи промзабруднення в Україні. Про них ЕкоПолітика розповість у наступному матеріалі трохи згодом.
Нагадаємо, 16 липня Верховна Рада ухвалила проєкт Закону №11355 “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення”. “За” проголосувало 256 народних обранців.
