Майже 50 тисяч дельфінів протягом березня-жовтня загинуло від того, що на території Чорноморського узбережжя України тривали активні бойові дії. Ця приголомшлива цифра шокувала науковців і всіх, хто розуміє реальний масштаб загрози. У березні дельфіни знову повертаються до українських берегів. Екологи очікують цього повернення з великою тривогою.
Про це та багато іншого ЕкоПолітика поспілкувалася з Іваном Русєвим — екологом, доктором біологічних наук, начальником науково-дослідного відділу Національного природного парку "Тузлівські лимани".
- Як загалом рік війни, що триває в нашій країні, вплинув на тварин "Тузлівських лиманів"?
- У нашому Національному природному парку "Тузлівські лимани" багато різних видів тварин, ссавців, птахів. Якщо про всіх говорити, то не вистачить і місяця. Але все ж про деяких я хотів би розповісти насамперед, бо вони найбільш страждають від того, що опинилися на перехресті війни і мирного життя, яке у них було ще трохи більше року тому..
Загалом у нас в парку є 262 види птахів, які, в основному, мігрують з Африки до Півночі, а потім повертаються з Півночі до Африки. І ось, з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, особливо в березні, коли була міграція птахів з Африки через нашу територію (а за весну у нас мігрує десь близько мільйона птахів різних видів), то ті птахи, які виристовують водне довкілля (зазначу, що у нас близько 13 лиманів, де птахи зупиняються, харчуються, відпочивають, деякі починають гніздуватися в цей період) дуже постраждали від ведення на цих територіях активних бойових дій.
Ось, наприклад, є такі птахи кулики — чоботарі, дуже цікаві за формою дзьоба, вони унікальні і надзвичайно чутливі. Коли кулики стали гніздуватися, то рашисти почали бомбардувати нашу територію, особливо східну її частину, і валуни, де птахи починають гніздуватися, від цих бомбардувань та обстрілів дуже змінилися. А ще в східній частині нашого парку багато снарядів, які не розірвалися і до цього часу чекають на розмінування, що також є реальною загрозою. Тобто, чоботарі дуже страждали від усіх цих військових реалій. А ті птахи, які пролітали через наш парк (є деякі види, які і шість тисяч кілометрів мають пролетіти на північ до тундри), лякалися бомбардувань, змінювали свої місця дислокації, шукали інші прихистки, що потребує від них додаткових затрат енергії. Саме через це птиці прилітають до місць гніздування не такими вгодованими, як потрібно, і тому гніздування не таке успішне як було до війни. Вони дають менше пташенят, ще менше їх доростає до дорослого стану і чисельність популяції деяких видів дуже знижується через всі ці фактори, про які я розповів.
Ми масово знаходили на узбережжі мертвих дельфінів.
Дуже довго я можу розказувати про виживання в умовах війни ссавців, особливо — дельфінів. Адже саме з дельфінами – склалася надзвичайно болюча ситуація, саме вони постраждали від війни найбільш масово.
Фото НПП "Тузлівські лимани"
- Чому ж так болісно відреагували на нові воєнні реалії саме дельфіни, які чинники на це вплинули?
- Є декілька таких чинників. Почну свою розповідь з того, що територія нашого парку має 27 865 гектарів і з них — 44 кілометри — узбережжя Чорного моря. Це зона між Дунаєм і Дністром. Дельфіни у нас з’являються дуже часто з березня по жовтень. І ось, коли почалася війна і ці ссавці почали мігрувати в нашу зону, то опинилися в тяжкому становищі, адже тут, в північно-західній частині Чорного моря, було дуже багато надводних і підводних човнів, субмарин. Як відомо, субмарини використовують сонари (це такі гідролокатори, дуже потужні системи, які впливають вкрай негативно на дельфінів), а ця фашистська нечисть тут з’явилася ще за два тижні до початку бойових дій, десь всередині лютого 2022 року. На той час вони вже окупували акваторію і не пускали українські кораблі на південь.
Взимку чорноморські дельфіни живуть на побережжі Туреччини, Грузії, півдня росії, Криму і починають мігрувати до нас десь в середині березня. Коли в той період дельфіни починали плисти до берегів "Тузлівських лиманів", то ми побачили перших тварин, які загинули від сонарів.
Хочу нагадати, що тут у нас є три види дельфінів. Власне, ми умовно говоримо "дельфінів", але по-науковому правильно буде назвати їх "чорноморські китоподібні". Один з цих видів — це афаліна, яких всі добре знають, бо їх незаконно утримують в дельфінаріях, проти чого я завжди виступаю. Другий — це звичайний дельфін або білобочка, а третій — це азовка або морська свиня, це такі маленькі теж знайомі всім дельфіни.
До початку війни різними вченими було нараховано десь півмільйона цих трьох видів, але з початку воєнних дій ми почали реєструвати загиблих дельфінів і за два-три місяці були здивовані тим, що загиблі тварини, яких викидало море, були без ознак попадання в сітки. Адже раніше, ще до війни, ми зазначали, що дельфіни в основному гинули через потрапляння в сітки браконьєрів або рибалок. Протяжність таких сіток була близько трьох тисяч кілометрів — у північно-західній частині Чорного моря.
Але з початку війни цих сіток у морі вже не стало, бо рибу ловити заборонили через замінування – тому загибель дельфінів через потрапляння у сітки ми відхиляємо. Адже на тілах померлих дельфінів не було слідів сіток і не було головної жахливої ознаки — відрізаних плавців. Про це навіть моторошно говорити, але коли дельфін опиняється в сітці, то браконьєри або рибалки відрізають йому плавці, аби швидше розплутати дельфіна і викинути його. Після чого безпорадна тварина гине.
Фото НПП "Тузлівські лимани"
Тож саме цих характерних ознак на тушах загиблих від початку воєнних дій дельфінах ми не виявили, але тварини все ж масово гинули.
Я вже зазначав, що узбережжя парку "Тузлівські лимани" становить 44 кілометри і в довоєнний рік ми знаходили на цій відстані щонайбільше три туші китоподібних. З початку війни військові нам дали дозвіл працювати тільки на шести кілометрах узбережжя, де ми і спостерігали за тваринами, які все більше і більше гинули від рашистів.
З березня по серпень була найбільш активна фаза війни на Чорному морі. А коли в червні-липні вже деокуповували острів Зміїний, коли були зруйновані так звані "вишки Бойка", газові вишки, і коли наші захисники відтіснили окупантів аж до Криму, то вже не було такого навантаження сонарів і їх впливу на тварин. Але за цей період ми знайшли на шести кілометрах узбережжя 34 мертвих дельфіни. Якщо порівняти суто у цифровому вираженні, то кількість загиблих дельфінів зросла в десятки разів! І ми зрозуміли, що вони вмирають не від потрапляння в сітки, а від інших причин.
Війна принесла декілька факторів, від яких гинуть дельфіни.
- Якими ж виявилися ці причини?
- Однією з таких причин може бути вірус, який з’являється тоді, коли екосистема, де мешкає дельфін, непридатна для життя, або тварини заражені чимось. Адже саме ослаблені дельфіни цим вірусом заражаються дуже швидко. І коли ми побачили загиблих дельфінів у такій шокуючій кількості, то почали шукати інформацію з різних джерел, зокрема і з інших країн, — Болгарії, Румунії, Туреччини. У той час навіть отримали інформацію з рашистських видань, які потім позакривали, але ці інформація свідчила про те, що ніколи в житті дельфінів не було в період з березня по серпень такої кількості загиблих тварин. Навіть в росії для Криму вони константували, що це — нонсенс. А ще було дуже багато контужених дельфінів — тих, які не померли, але були глибоко вражені сонарами. Через що тварини стали абсолютно дезорієнтовані, виходили на мілину, там декілька днів жили, а потім вмирали.
І, насамкінець, за результатами всіх даних, які ми збирали, виявилося, що загинуло близько трьох тисяч дельфінів. Це тільки ті, які були виявлені. Але є спеціальна формула, за якою науковці вираховують — скільки може загинути вцілому. Такі підрахунки проводило національне агенство по метерології США, різні фахівці з європейських країн і чи не найбільше над цим попрацювали наші болгарські колеги, які робили моделі — скільки викидає море туш дельфінів, які гинуть з різних причин. Від сонарів, чи нафтового забруднення, чи інших факторів. Згідно цієї формули, виходить, що в середньому тільки 5% загиблих дельфінів море виносить на берег. А ще 95 відсотків залишаються на глибині моря чи океану і не з’являються на очі спостерігачів. Тому, використовуючи цю формулу, ми вийшли на цифру 50 тисяч китоподібних, які загинули в Чорному морі від війни.
Фото НПП "Тузлівські лимани"
- Які фактори, що призвели до винищення дельфінів у Чорному морі, можна назвати найбільш агресивними?
- Насамперед, це сонари. Адже ця потужна звукова система дуже агресивно вражає дельфінів, їх ехолокацію, акустичну систему. Дельфіни 60% своєї енергії використовують для орієнтування в просторі, для пошуку їжі і для комунікації. Але коли тваринка вражається сонаром, то стає неначе сліпою — не бачить і не орієнтується, не може шукати собі їжу, що головне. Натикається на міни, на інші загрозливі для неї обставини. І просто на очах кожного дня дуже швидко худне, бо не має їжі. А коли худне, то починає використовувати запаси жирів з тіла, що накопичують багато пестицидів і різних хімічних забруднень. Тож дельфін вже автономно заражається різними хімічними сполуками. І тому дуже страждає його імунна система, тварина потерпає від вірусів, які є в її тілі. Якщо здоровим особам ці віруси не приносять шкоди, то для ослаблих стають смертельнонебезпечними.
Інфекція – це вже вторинне явище.
Отже, з’являється вторинна причина — дельфіни гинуть від інфекцій. І рашисти дуже часто стверджували, що у тваринок, яких вони знаходили, виявлено інфекцію, що і призвела до їх загибелі.
Але, по-перше, нам не надавали жодного лабараторного дослідження на підтвердження цієї інфекції, а, по-друге, ми стверджували, що інфекція — вторинне явище, бо першочерговим був сонар – він здійснював свій нищівний для тварин вплив, а потім уже відбувався процес зараження вірусами.
Ще одна причина — це бомбардування. Коли деокуповували Зміїний, то бомбардували газові "вишки Бойка" — їх дуже багато падало в Чорне море. Ми у себе у парку маємо дерев’яний будиночок, який знаходиться на узбережжі, на відстані 50 кілометрів від острова Зміїний. І коли море бомбардували, то цей будиночок просто підскакував від тих потужних вибухів. Можна було тільки уявити, як почуваються дельфіни, які опиняються непродалік від падіння такої бомби. Ці відчуття можна порівняти з водолазом, який швидко спливає з дна водойми на поверхню — він отримує так звану кесонову хворобу. Вона ще називається газова емболія. Це коли азот, який розчиняється на глибині, дуже швидко виходить з капілярів, розриває їх, що може призвести до інфаркту міокарда. Дельфіни так само гинуть від того, що дуже швидко вистрибують на поверхню Чорного моря.
Фото НПП "Тузлівські лимани"
Третю причину виявили наші болгарські і румунські колеги, які показали фото дельфінів з опіками — тварини були уражені фосфорними мінами. І є заключення, яке надане Міністерством захисту довкілля України, де сказано, що дельфіни, за висновками закордонних дослідників, постраждали від фосфорних мін, які горять навіть у воді.
Тож через ці три фактори дельфіни Чорного моря опинилися в такій пастці, коли неможливо їм було ніяким чином допомогти. І тільки тоді, коли ЗСУ вигнали рашистів за межі північно-західної частини Чорного моря, ця масова загибель дельфінів закінчилася. Після цього знаходили черепа та хребці тварин в різних місцях, але це були ті, які гинули саме в пік окупації.
Потім наші дельфіни емігрували в бік Туреччини, Грузії і Криму.
- Яка ситуація наразі?
- Зараз чекаємо з дня на день, коли дельфіни почнуть до нас повертатися. Ми дуже хвилюємося, бо в будь-який момент торішня ситуація може повторитися, адже рашисти базуються в севастопольських бухтах і в новоросійську і вони дуже швидко можуть вийти на якусь відстань на материк, стріляти калібрами і використовувати сонари. Тож не виключено, що тварини знову можуть страждати від війни…
Потрібно 50 років, щоб відродити довоєнну популяцію дельфінів
– Чим можна допомогти дельфінам вже після закінчення бойових дій? Чи можливо повернути їх популяцію хоча б на довоєнний рівень?
– Для того, щоб мати хоч якийсь шанс зберегти китоподібних, ми в НПП "Тузлівські лимани" розробили наукове обґрунтування створення великої морської резервації для китоподібних після війни. Щоб дельфіни мали можливість відтворюватися. Бо та ж афоліна, яка добре відома людям, дає одного малюка на два-три роки, а якщо є стрес чи контузія – то взагалі відтерміновується період народження потомства.
І буде потрібно десь 30-50 років, щоб відновити популяцію хоча би довоєнного періоду. Ми вже маємо підтримку Міндовкілля щодо створення такого морського резерватора площею три тисячі квадратних кілометрів.
Це, швидше всього, буде розширення НПП "Тузлівські лимани", який має частинку моря. Планується, що екваторія буде дуже велика – до острова Зміїний, де дельфіни відчуватимуть себе в безпеці. Адже і до війни такої безпеки не було. У нас тут нараховувалося дуже багато браконьєрів і рибалок, в результаті діяльнсті яких масово гинули дельфіни. Тож сподіваємося, що до закінчення війни президент підпише згаданий мною Указ і ми будемо мати можливості таким чином охороняти дельфінів для того, щоб вони відтворили свою популяцію.
– А чи можна ще до закінчення війни якось вплинути на ситуацію із дельфінами, щоб вони так сильно і масово не страждали?
– Розумієте, потужний інстинкт мігрувати за зграями риб – це характерна ознака наших дельфінів. Так, коли починає зграя риб мігрувати на мілину в північно-західній частині Чорного моря, навпроти гирла Дністра та Дунаю, які дають дуже багато харчових сполук, дельфіни тримаються саме цих місць і не можуть інакше. Тож вони обов'язково до нас припливуть, бо їм потрібна ця територія.
Будемо сподіватися, що цього разу все складеться більш сприятливо для наших дельфінів, адже вплинути на ці обставини ми, на жаль, ніяк не можемо. Підписувати з цього приводу якісь угоди з ворогом – не має ніякого сенсу. Адже всі знають, що рашисти не дотримуються ніяких домовленостей. Вже не раз вони підписували різні міжнародні угоди, яких так і не дотримуються і вплинути якось на це ми, на жаль, не можемо.
І ще один незалежний від нас і дуже критичний для виживання дельфінів фактор – це хімічне забруднення від кораблів. Забруднення морської води нафтою чи радіацією впливає на довкілля дуже негативно.
Окрім того, зараз кожного дня і кожну секунду з Чорного моря витікає дуже багато газу – він горить, особливо добре це горіння видно вночі і так триває понад півроку.
Тож, на превеликий жаль, ми не можемо допомогти зараз дельфінам і надія тільки на те, що зовсім скоро наші військові зможуть подолати цю рашистську навалу – тоді можна буде розпочинати активні дії щодо порятунку тваринок.
– Як реагують світові організації на цю проблему?
– Ми маємо контакти з США, Італією, Іспанією стосовно порятунку дельфінів Чорного моря. І, в рамках згаданого мною Указу президента, доводимо, що потрібно створити реабілітаційний або адаптаційний центр для дельфінів. Бо ті тварини, які страждають від різних причин на морі, потребують такої підтримки, а в нас в Україні немає подібного центру. А ще ж багато тварин незаконно утримуються в дельфінаріях (для такого утримання є жорсткі стандарти, але ніхто їх не дотримується) і ми можемо через суд їх забрати і утримувати в такому центрі.
Зараз наші колеги-британці мають центри реабілітації тварин, зокрема – і морських ссавців, і вони вже комунікують з нами стосовно того, як ми будемо це робити. Чекаємо тільки на Указ президента. Вже зараз плануємо багато тренінгів для того, щоб навчати наших фахівців – як поводитися з дельфінами, які потребують допомоги.
Підсумовуючи нашу розмову, хочу сказати, що тварини своєю енергією надихають справжніх українців на перемогу і разом з енергетикою тисяч і тисяч птахів, енергетикою морських хвиль, голосами дельфінів, допомагають українцям в боротьбі з орками, дезорієнтуючи їх на місцевості і змушуючи варварів здригатися від кожного подиху патріотичної української землі. Тому – переможемо і докладемо максимум зусиль, аби допомогти нашим дельфінам та іншим тваринам відродитися, як і всій українській землі.
Фото НПП "Тузлівські лимани"
