1. Нове законодавство має бути написано так, щоб під час його прочитання воно було зрозуміле всім – від двірника, що мете вулиці, до профільного міністра.

2. Новий закон не повинен містити норми, які можна трактувати двозначно.

3. Він повинен допускати монополії (для суб'єктів господарювання).

4. Не повинен містити корупційного складника.

5. Відповідальність за виконання закону несуть усі – від утворювача відходів до профільного міністра та голови громади.

На цю мить проєкт закону 2207-1Д не відповідає на жодний із цих пунктів (і це ще не весь список).

І оскільки таблицю до другого читання проєкту закону 2207-1Д вже опубліковано, можна розпочати обговорення запропонованого тексту. Хочу звернути увагу на статтю 8 закону – "Припинення статусу відходів".

В Україні немає ні експерта, ні фахівця, який міг би правильно імплементувати цю норму в українське законодавство. У ЄС ця норма використовується дуже обмеженою кількістю підприємств. Тому моя пропозиція – узагалі відмовитися від цієї статті в законі на цьому етапі. Але для певних лобі груп ця стаття в тому вигляді, у якій її пропонують, стає дуже привабливою.

Що нам пропонують у новій версії проєкту закону 2207-1Д до другого читання під кодовою назвою "Нестеренко"?

У статті 8 закладають чергову колізію, яка під час ухвалення проєкту позначиться на відносинах у сфері управління відходами, метою якої є виведення певних видів відходів з-під дії проєкту Закону "Про управління відходами". А це означає, що реалізація розширеної відповідальності виробника стає сумнівною, водночас — це можна розглядати як створення конкурентного ринку для РОП.

Зараз я вам покажу, як наші законодавці спотворюють норми Директиви 2008/98/ЄС.

I. Підміна понять

Директива 2008/98/ЄС, стаття 6 – "Припинення статусу відходів".

1. Certain specified waste shall cease to be waste within the meaning of point (1) of Article 3 when it has undergone a recovery, including recycling, operation and complies with specific criteria to be developed in accordance with the following conditions:

Проєкт закону 2207-1Д:

1. Припинення статусу відходів може бути оголошено суб’єктами господарювання, якщо такі відходи пройшли операцію з відновлення та відповідають критеріям для оголошення припинення статусу відходів при сукупності наступних умов:

Як бачимо, поняття "including recycling" (включаючи переробку!) вилучили. Це важливо, оскільки переробка – це конкретна операція, яка передбачає дводумства.

В українському варіанті статті залишили тільки операцію з відновлення. А до операцій із відновлення додали таке:

4. Операція відновлення, достатня для оголошення припинення статусу відходів, може бути найпростішою з тих, що застосовується до відповідного виду відходів, зокрема сортування.

Операції з відновлення описано в додатку №2. Це операції з кодом R від 1 до 10. У жодному із цих пунктів сортування немає. Код R12, у якій є згадка про сортування, – не операція з відновлення, а підготовка перед операцією. На жаль, у нас це наполегливо намагаються подати саме як операцію з відновлення.

ІІ. На які відходи поширюється У попередніх версіях проєкту закону відходи, до яких можна застосовувати статтю 8, були такі: відходи чорних металів, зокрема відходи алюмінію, відходи міді та склобій.

У варіанті "Нестеренко" – усі ці відходи відсутні, але є критерії, за якими ми можемо здогадатися, про які відходи йдеться (тобто немає точного визначення):

- речовина, матеріал або предмет вживається для певних цілей та відповідає технічним регламентам, законодавству та стандартам, що застосовуються до продукції;

- існує ринок або попит на таку речовину, матеріал або предмет, як товар.

Якщо ми подивимося на термін "відходи" у цьому ж законі: будь-які речовини, матеріали і предмети від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися;

Можемо зробити висновок, що якщо відходи відповідають технічному регламенту, законодавству або стандарту, вони підпадають під дію цієї статті. А під це потрапляє багато відходів – відходи металу (закон "Про металолом"), відходи паперу, відходи скла, відходи полімерів тощо. Ну і звичайно на металолом, макулатуру, склобій, пластик та ін. є попит і ринок.

ІІІ. Коли відходи стали не відходами

Статус НЕ відходів після того, як вони такими стали, не визначено. Зважаючи на те, які поправки подавалися, то, найімовірніше, він має бути такий:

На речовини, матеріали і предмети щодо яких оголошено припинення статусу відходів, не поширюється дія цього Закону з дати/дня оголошення припинення статусу відходів.

Тобто Не відходи вже не підпадають під дію закону, відповідно і під регулювання також.

Висновок:

1. Не конкретизуючи, на які види відходів поширюється ця стаття, виходячи тільки з двозначних термінів, до таких видів можна віднести майже всі відходи, що утворюються, зокрема ТПВ. Наприклад, завод "Енергія" в Києві, який спалює ТПВ, створює попит на ці відходи.

2. Доповнюючи операції з відновлення "сортуванням", як "найпростішого" з усіх, дає можливість здійснювати перехід у НЕ відходи практично на етапі приймання. Оскільки не зазначено, що мають на увазі під "сортування", це може бути й роздільний збір.

Отже, ця стаття дає можливість такі види відходів, як металолом, макулатура, склобій, полімери та ін., вивести з-під дії Закону "Про управління відходами" простою операцією "сортування".

Виникає питання, як організації РВП по упаковці виконуватимуть свої цілі, коли відходи вже не будуть відходами?

Для деяких міністерських "експертів", які мені опонують з приводу: "а скільки можна обговорювати?", відповім – а скільки можна ось такі нісенітниці писати в проєктах законів?